Ведмедя виховувала бабуся, яка не мала педагогічної освіти. І якщо він поводився не так, як вона вимагала, то отримував ременя замість виховних роз’яснень. Від тюрми його це не врятувало. Може тому, що останній рік бабуся сильно хворіла і майже цілком провела в лікарні, і ремінь висів без діла.
Але в силу звіздюлів Ведмідь відтоді не вірив. І тільки це врятувало Сірожу від виховного занурення у ванну з холодною водою.
-Я на інтерес не спорю. - глухо сказав він, закручуючи кран. - Покажи заклад.
-А. Ну… - Сірожа трохи знітився.
-От тобі й ну. Хто вчора спорив, що не куритиме місяць і на ці гроші одведемо малого у басейн?
-Та мені Колька з шостого номера вже програв ці гроші. Можна не кидати.
-А ти зараз мені все вигране програєш.
-І що, ти пожлобшся малому на басейн? - Сірожа переможно посміхнувся. Що-що, а в людях він розбирався гарно. Ну принаймні в тому, що стосувалося грошей. Ведмідь за них точно не тримався. І це зайвий раз доводило - заробляти їх не вміє, тому й шкодувати нема за чим.
-Ннууу. - Ведмідь зрозумів, що його знову ошукали. Хоч одразу не міг здогадатися, в чому і як.
-От тобі й ну. - Сірожа зверхньо усміхнувся. - Нас, сільських, на кривій козі не об’їдеш. У нас все схоплено, і ми продумані.
-Нащо тоді забиватися. як нічого не виграєш. - Ведмідь завжди доходив до суті, хоч іноді й трохи запізно.
-Я нічого не програю. А виграти як раз можу. Тобто нічого не втрачаю, а прибуток можу отримати. Ти ж не вчився. Десь сидів у колонії, бо явно якусь ятку з пиріжками грабонув по дурості й малолітству. А мені всім селом скинулися на навчання. І я про ризикові вкладення все добре знаю.
-І що, вивчився?
-Та вивчився. Влітку як раз диплом вручили. І я додому повернувся. (Сірожа передбачливо не признався, як далеко знаходився навчальний заклад, де він навчився такої мудроти). Ну й от на - радощах зустріч відмітили, я вийшов на двір, побачив новий трактор. Дай, думаю, покатаюся. Ну й далі ти знаєш. - поспішив зам’яти тему Сірожа.
-І у тебе тепер є робота, де гарні бабоси відстьобують кожні півмісяця за те, що ти такий розумний і все знаєш. - сарказмом Ведмедя можна було розтрощити значно вищий стос цеглин, ніж середній десантник розбиває лобом на дні десантури. Але тільки не самовпевненість Сірожи.
-То ви, сірі пересічні людці, переймаєтесь таким. Мене не цікавить робота на дядька за гроші. Я сам буду платити персоналу. Гарно платити за гарну роботу.
-Ага, як раз того ящика пива, що ти мені щитай програв, на зарплатню й вистачить, - вдоволено сказав Ведмідь, який нарешті закрутив і ще раз перевірив усі крани в квартирі. - Тож на радощах не стій, а витирай все, що натекло. Роботодавець мамчин.
-Нононо. Забув, хто твій благодійник? Думаєш, я не знаю, що ти від поліції або дружків ховаєшся? Дивись мені, язика прикуси! - бундючно сказав Сірожа, витираючи калюжу власними спортивками. Виходило у нього не дуже, поки Ведмідь не зжалився і не дістав з комірчини красиву швабру з віджимом.
-І диви, не віджимай у ванну, не свиняч. Бо засориш там - одним гаєчним ключем і шматком мочала не відбудемось.
-Не вчи мене. У нас в селі…
Що у них в селі роблять з ваннами, стоки яких забилися від того, що в них викручують швабри, ніхто так і не дізнався.
Тому що Марійка дисципліновано з’явилася на зйомки чергового блогу.
Радісний Сірожа, який нарошне тягнув час до цього моменту, тицьнув Ведмедеві швабру, акуратно вимив руки й пішов на кухню з висхідною зіркою ютубу перевіряти сценарій і реквізит.
І розпочав передачу секунда в секунду за розкладом.
Ведмідь сидів позаду із картками з підказками напоготові і чомусь уявляв картину - він не відчинив Сірожі, замість перевірки й ремонту кранів їв котлети у сусідів і дізнавався всяке цікаве про шпинат. А на кухні в цей час по коліна води. І ці двоє артистів незворушно транслюють щось дуже аристократичне на мінімалках для своєї любої аудиторії. Половина якої - хейтери, які бажають Милій Марійці облажатися.
Фондю - блюдо цього випуску, тільки не питайте, що там зображувало сир, було на середині готовності.
Відвідуваність зашкалювала. Мабуть, всі чекали на появу красеня-чоловіка або хоча б милого янголяти Мишка.
Але дочекалися того, що в коментах з’явилися емодзі у вигляді вил і червонопиких рогатих чортів, а потім напис: Так он воно що. У тебе жінка й дитина! А я тобі так вірила. Тепер ти труп.
Ведмідь, що сьогодні виступав під ніком Ромашка, додав ще кілька вил і чортиків, частина глядачок запостила веселі смайли, частина - сумні, частина влаштувала срач про підстави. Сірожа не повертаючись підняв вгору великий палець.
Після цього перегляди збільшувалися по експоненті, і до срібної кнопки каналу залишилося буквально один-два випуски. А до чергової життєвої катастрофи Сірожі буквально пара годин - рівно до того, як розлючена використанням свого крику душі Софія перестане істерити та поділиться новиною з батьком. Спочатку своїм, а потім і його.
Все вкотре летіло в прірву, і треба було негайно щось із цим робити.
Через це Сірожа вимкнув айфона, похвалив Марію за гарну роботу і рішуче попрямував у простору вітальню. А там сів дивитися нову серію детективу про жахливі злочини маніяка у великому місті. Тому що був неабиякий прихильник таких видовищ.
Він, всупереч намірам авторів таких фільмів, завжди уявляв себе злочинцем, а зовсім не поліцією не жертвою. Хоча в реальному житті був не здатний на справжнє насилля. Просто злочинці завжди цікавіші й креативніші. Отакий він був зарозумілий і хиторзроблений поганець з добрим серцем і купою сміття в голові, яке туди накидало химерне домашнє виховання й походження Сірожи.
І отак він завжди робив, коли не хотів вирішувати щось, що вирішиться саме так чи інак. Відпускав ситуацію.
Якщо так - то батьки, і Софійчин, і його, пояснять дівці, що не треба кіпішувати. Бо ніде не написано, що він жонатий і з дитиною, а до того ж всі знають, що Сірожа дурнуватий і без царя в голові. Одне щастя, що єдиний син свого батька. І Софійці все дістанеться разом з керівництвом заводами, домами й пароплавами, як той казав.
#9183 в Любовні романи
#3559 в Сучасний любовний роман
#2071 в Молодіжна проза
Відредаговано: 13.04.2022