Ведмідь задає питання, Сірожа роздає пропозиції.

ВЕДМІДЬ

-Маріє, давно хотів тебе спитати. - тихо сказав Ведмідь, щоб не розбудити Мишка. - ти не подумай чого, але ж Сірожа...

-Можна, я здогадаюся? - посміхнулася Марія, що якраз виймала шпильки з туго закрученої гульки. І було не зовсім ясно - то гримаса полегшення, чи вона веселиться від того, що читає хлопця, як дитячу книгу з великими буквами та яскравими картинками.

-Можна. І навіть треба. - сказав сусід без усякої посмішки.

Він взагалі посміхався не часто й через дуже дивні приводи. Наприклад, коли Марія сказала, що не любить жахастики, подивившись пів години на різню бензопилою. Бо вони нудні. А Сірожа образився, бо він вибрав це кіно для перегляду.

-Як треба, то треба, Денисе. Ти хочеш мене попередити щодо Сергія. Що у нього є наречена, а він себе поводить так, ніби хоче зустрічатися зі мною.

На слові зустрічатися Ведмідь несподівано посміхнувся. І його правильне, хоч і просте обличчя дивно помолодшало. Він зараз був наче школяр, що почув від учительки біології якусь двозначність, і тішиться з того,  який він обізнаний в біології й людських стосунках.

-Я власне хотів попередити, що він не зустрічатися хоче, Маріє. А затягти тебе в ліжко. Причому женитись зі своєю Софією він  теж збирається.

-Але ж вона його наче прогнала, то ж то не від нього тепер залежить? - спитала Марія, струшуючи волоссям, від якого пахло свіжістю і ромашковим полем влітку. 

-Знову пробач, а ти б згодилася на те, щоб бути запасним варіантом?

-Знаєш, Денисе. Це все теорія. - Марія подивилася, чи Мишко не збирається просинатися, і сіла на стілець навпроти дивану, де поруч з Мишком сидів Ведмідь. Вона була дуже приваблива і в домашньому одязі й капцях, і в будь-якому вбранні. Ведмідь здогадувався, що і без вбрання теж. І при всій своїй наївності Марія це знала. І її зовсім не дивувало й не бентежило бажання чоловіків затягти таку красуню в ліжко. Але було одне але.

-Знаєш, Ведмедику, я збираюся згодом вийти заміж. От трохи оговтаюсь, перестану бути настільки незабезпеченою,  що мене захочуть купити за недорого, і піду на ярмарок наречених. І мене не цікавлять стосунки задля розваги. З моїм чоловіком ми кохатимемо одне одного і довірятимемо. І не будемо спати разом тільки тому, що він чоловік, я жінка, і є двоспальне ліжко.

-То гарний намір. Тільки...

-Я помилилася одного разу. Але повторювати помилку не збираюся.  Тепер не вискочу заміж і не спатиму ні з ким після кількох місяців знайомства. Я тепер уважно дивлюся на людину. І на те, як хлопець фліртує або залицяється.

-І як ставиться до Мишка? - на всяк випадок перепитав Ведмідь те, що було йому і так ясно.

-Ні. - ошелешила його відповідь.- Кохання стосується тільки  двох. Мій син не зобов'язаний викликати захват. Він капризує, плаче, у нього алергія. Потім підросте і будуть підліткові вибрики. Може він не буде розумним або красивим. Може  ще якісь недоліки з точки зору не рідного батька. Може він навіть любити чужу людину не буде дуже явно.  Мій чоловік знайде з ним спільну мову. І більшого мені не треба. І Мишкові не треба. У нього є рідний батько, яким би він не був.

-Ну знаєш, він гад, його батько. А Мишкові треба...

-Ведмедику, пробач. У тебе ідеальні відносини з малим. І в Сергія непогані. Але я знаю, чому ви з ним подружилися. Я все чула. Втішала білизну на балконі, а ви в цей час розбивали руки, хто залишиться біля мене в ліжку, а хто піде геть. 

Ведмідь, почувши це, став такий червоний і знічений, що Марії стало навіть шкода за своє зізнання.

-Я знаю, ми ще тоді не були знайомі. І що у Сергія звичка забиватися на все, що бачить і чує. Ви тоді ще не витягали мене з  прірви й не знали про мене нічого.... І я вам дуже вдячна. І за те, що Мишко бачить справжніх чоловіків біля себе, теж вдячна. Я просто хотіла сказати, що знаю про парі. Якщо хочеш, скажи про це Сергію. Або не кажи.

-Я тепер не знаю,  що і сказати, Маріє, я насправді...  - Ведмідь не міг підібрати слів, відчуваючи одразу і полегшення, і ядучий сором. - я не через парі. Можеш не вірити...

-Я вірю тобі, бо не сліпа. І знаю, що ви вважаєте мене наївною. По-своєму оберігаєте від жорстокої реальності. Давно хотіла сказати.  Не треба. Я така, як є. Просто тепер  ви знаєте, що я знаю. 

Ведмідь опустив голову, але з місця не зрушив. Він прекрасно знав, що не підходить цій дівчині і нічого не може дати Мишкові. І було боляче про це думати. І ще про те, що Сірожа може і справді розсвариться зі своєю фіфою. І тоді задурить голову Марії.

Сірожа  саме в цей момент встав, обтрусився, наче мокрий собака, відганяючи погані думки, і побіг додому. Справи не чекатимуть і самі не зробляться.

-Так, це все лірика. Не можеш нічого зробити - не суши голову, так батько каже.

Треба маму Валю  добазарити до каналу про розвиток немовлят. І Лілію.  Мала ж може з нічого робити красиву картинку. І Лілії якісь рецепти юшки з сокири надибаю.

Медіахолдинги й з меншого починалися. Нехай батько з Софією сюди не лізуть. Я ще всім у селі покажу, як треба. 

Головне - всі три потенційні блогери дуже фотогенічні. Хоч двоє з них ще не знають, що вони блогери. У всіх голоси приємні й такі, що викликають довіру. Обличчя красиві, а не просто смазливі, у кожного свій вираз, ще й без пластики.

З Лілією я ще трохи знаю, як говорити. Хоч вона мене на дух не зносить. Пронюхала щось. Все одно їй до пенсії добавка не лишня. Вона через такі дрібниці, як неприязнь, від грошей не відмовиться.

А от маму Валю як захомутати? Гм... По-перше, треба проявити повагу.  Як це зробити, коли не поважаєш - от не знаю. Але щось придумаю. Голова пухне від цього всього. 

І Ведмедя ще контролюй, а то він уже занадто до Машуні втерся в  довіру. На вигляд тупий, а меткий, коли не треба, аж страх.

Тут у роздуми сільського комбінатора  ввірвався Лєрин голосочок. До чого ж балакуче дівча, щебече днями й усім посміхається!