Десятий розділ

Минали дні та ночі. Йшли секунди та хвилини. Минуло три місяці та кілька днів, життя Фріди змінилося догори-дригом. Змінилося її старе ім’я, дата народження, з’явилися нові захоплення та вподобання. Одним словом — справжнє життя про яке завжди мріяла.

Кожного дня дівчина відчиняла вікно, щоб впустити до кімнати свіже повітря. Ранок співав нові мелодії. Було добре як у казці, інколи такі миті здавалися слабким та крихким метеликом, який може розсипатися від легкого подиху повітря. Все життя так прожила б, але зустрівши в коридорі Крука, який теж заглядав у сторону лісу через вікно, відкидала ці думки.

Коли настав день прощатися — в небі сяяло яскраве сонечко. Фріда з Круком прожили в цьому будинку зовсім мало, але прощання було значно болючішим ніж у кав’ярні.

Вони змінилися. Виросли, посерйознішали та навчилися нового. Було добре разом, але час вже йти.

— Ти теж можеш мати власні мрії, — шепнула на вухо обіймаючи Ліні, — а не лише здійснювати чиїсь.

Ці слова закарбувалися та ще довго лунали в голові дівчини. Собі Фріда пообіцяла ще над ними подумати, бо зараз вона хотіла лише знайти гарний дім Крукові, як й обіцяла. А для себе колись потім знайде вільний час.

Назавжди не прощалася, можливо колись у майбутньому повернеться, та всі будуть щасливо жити у своїх родинах… Напевне така була дівоча мрія. Знайти родину у якій залишиться назавжди.

Це було б чудово, але зараз їх чекало ще одне невідоме майбутнє.

Отже, Фріда Жабник — двадцятирічна дівчина, яка знову вирушає з дому в пошуки чудового місця для свого друга Крука, лісного божества. В серці жага до пригод, а в руках лиш маленька валіза у якій вмістилося все життя. Нехай почнеться нова щаслива історія.