Полотно пам’яті: Реквієм за нездійсненним
Частина VI: Угода за душу
Вночі, коли Даніель заснув важким сном без сновидінь, у саду знову з’явився Чоловік у сірому. Він стояв серед мертвих вишневих пелюсток, і від нього пахло холодною землею. — Ти бачиш результат, дитино, — промовив він. Його голос був позбавлений емоцій.
— Він хотів мати тебе назавжди, але забув, що «назавжди» — це категорія, яка не належить смертним.
— Ти обманув його, — прошепотіла Мікаліна. — Ти забрав у нього те, що робило його Даніелем.
— Я не обманюю. Я лише виконую умови контрактів. Я — той, кого ви називаєте Люцифером, хоча я лише Колекціонер непотрібних вам речей. Він віддав пам’ять за твою плоть. Угода завершена.
— Я хочу повернути йому все, — вона зробила крок вперед, і її очі засвітилися залишками магії весни.
— Що я маю віддати?
Чоловік посміхнувся, і в його очах-дзеркалах відбилася її відчайдушна постать.
— Ти — дух. У тебе немає пам’яті про минулі життя, але у тебе є іскра, твоя сутність. Твоя душа. Віддай її мені. Ти повернешся на полотно, станеш лише фарбою та спогадом, але до нього повернеться все. Він пам’ятатиме кожну твою посмішку... але не зможе торкнутися твоєї руки.
— Я згодна, — без вагань відповіла Мікі.
— Нехай він краще страждає від пам’яті, ніж живе в порожнечі.
#4865 в Любовні романи
#1213 в Любовне фентезі
#91 в Любовна фантастика
Відредаговано: 31.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
