Полотно пам’яті: Реквієм за нездійсненним
Частина II: Ціна безсмертя
В одну з останніх травневих ночей, коли сад помирав у передчутті літньої спеки, до Даніеля прийшов Гість. Це був чоловік у бездоганному сірому костюмі, чиї очі нагадували порожні дзеркала. Дані спочатку подумав, що це черговий поціновувач його творчості, та відчинив двері маєтку і запросив його зайти. — Я все знаю в цьому світі, не питай мене, хто я. Скажу одне: я можу зробити так, що ти зможеш залишити її собі, Фарадей, — сказав Гість прямо з порогу.
— Вона стане справжньою. З плоті й крові. Вона буде твоєю назавжди, а не на один сезон. Даніель не знав, що відповісти — він був шокований таким початком діалогу.
— Що я маю зробити? Я готовий на все і віддам усе, чого ти в мене попросиш, — відповів Дані, дивлячись гостю в його бліді очі. — Намалюй її портрет, той самий єдиний портрет. Але не олією: кожен колір, кожен мазок ти маєш дістати зі своєї пам’яті. Ти віддаватимеш спогад про неї — і він з’являтиметься на полотні. Коли останній штрих буде зроблено, вона вийде з рами живою. Але пам’ятай: те, що на полотні, більше не належить твоїй голові. Даніель глянув на Мікі, яка ледь мерехтіла в місячному сяйві. Його любов до дівчини була більшою за страх та сумління.
#4865 в Любовні романи
#1213 в Любовне фентезі
#91 в Любовна фантастика
Відредаговано: 31.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
