Розділ 27.

–Емрé, коханий. Якщо людина губить ключ, вона ж не будує новий будинок, правда?

–Та-а-а-к… До чого ти хилиш?

–Вона робить дублікат!

–Дублікат! Як я не здогадався раніше! Ані! Моя розумнице! Ми зробимо  кілька таких артефактів! – піднявши і кружляючи мене, сяяв Емрé.

Радість захопила мене з двох причин: по-перше, з’явилася надія, що моє життя уже не буде ділитися, а я все ж зможу розставити усі крапки над «ї», а по-друге, так приємно кружляти на руках небайдужої людини, побути потрібною, а головне коханою.

Здається, маг навіть не відчув мою невелику вагу, адже продовжував мене утримувати ще кілька хвилин, і лише потім турботливо опустив на землю і заглянув у вічі. О, у цих магнетичних очах кольору «темної ночі» відображався цілий Всесвіт. Безсумнівно, останнім часом він таким для мене і став. У його погляді щось змінилося, з’явилася глибока ніжність, довіра та спалахнув вогник бажання.

–Ананія, я безмежно щасливий, що зустрів Тебе. Ти повернула мені сенс до життя.

Такими словами не розкидаються, і мені захотілося ближче пізнати коханого. Я й справді нічого не знаю про свого коханого, хоча він про мене знає усе, починаючи з глибокого дитинства. Мій батько, будучи в лікарні,  нічого не пропустив.

–Розкажи мені про себе.

Чоловік дещо знітився, його погляд став задумливим, а риси обличчя дещо опустилися, але не відступив.

–Навіть не знаю, з чого почати. Мені особливо нічим пишатися. Народився і виріс в Туреччині, про свої здібності дізнався в школі після уроків. Дивна випадковість допомогла відігнала моїх кривдників.

–На тебе напали однокласники? 

–Не зовсім. Старшокласники. Вимагали грошей у таких як я, за ким нікому було постояти. Після чергового вимагання мені увірвався терпець, тоді спробував відштовхнути одного нахабу, а він аж відлетів на кілька метрів, при цьому його сорочка у тому місці, де я схопив і зовсім задимілася. Тоді вони від мене відстали і пішли, а  я повернувся додому і став розпитувати про все своєї мами.

Він знову взяв паузу, бачила, що одкровення давалися йому важко, він підбирав слова, щоб згладити гострі кути.

–Що тобі сказала мама? Як вона поставилася до твоїх нових дарів?

–Мама неохоче розповіла про батька, якого я не знав. Їй було важко згадувати його без сліз, між ними були глибокі і щирі почуття. У всьому світі вони були найближчими і найріднішими людьми, от тільки сувора доля розпорядилася інакше, давши їм лише кілька років спільного подружнього життя. 

–Що трапилося з батьком? - тихо спитала, боячись перервати щирість Емрé.

 Він загинув під час нищівного землетрусу на північному сході Туреччини. Тоді під землею спочили більше півтори тисячі людей. Батько був у числі рятувальників, що прибули безпосередньо на місце подій, він до останнього виносив із завалів людей, а потім раптово трапилася ще одна хвиля потужніших земних поштовхів, яка поховала під собою нові сотні жертв. Мама з немовлятком на руках змушена була разом з іншими односельчанами вирушати в іншу провінцію у пошуках житла та роботи. Вона так і не вийшла заміж знову, берегла пам’ять про батька.

В той день, коли я зумів за себе постояти, їй довелося посвятити мене у батькові таланти, які я успадкував.

–Як ти прийняв свій дар? Тобі вдалося зустріти вчителя чи наставника?

–Я навіть про таке не мріяв, хотів допомагати іншим і бути в усьому схожим на свого батька. У мене був гарний приклад, мама багато стала зі мною ділитися. Після закінчення школи  пішов вчитися на масажиста, щоб мати змогу залишатися біля мами. Зняв невеликий будинок, у якому працював. До мене приїжджали з різних куточків країни, хоча і не кожному був потрібен саме масаж. Люди прибували зі своїми сім’ями,  зупинялися в найближчих готелях і очікували своєї черги, яка іноді сягала кількох тижнів.

–Ти став відомим цілителем?

–Щось таке, - зніяковів Емрé, - іноді люди приходили зі своїми наболілими проблемами, а скаржилися на здоров’я. До кожного підбирав індивідуальну методику, іноді пояснював, що погане самопочуття пов’язане з певними сімейними чи життєвими негараздами. При цьому в  голові одразу спливали картинки, які спочатку було складно розтлумачити через брак досвіду. Згодом, розвинувши здібності на практиці, мені вдавалося налаштуватися на людину та одразу з порога визначити основну проблему, чи то життєву, чи фізичну.

Але з часом почав відчувати виснаження, а після смерті матері я припинив практикувати. Складно було пережити горе. Я продав будинок і став мандрувати.

Усе, чого прагнув, знайти усамітнення. Я став цуратися друзів, компаній, різних веселощів. Шукав спокою природнього, вірив, що так буде легше досягти душевної рівноваги. Любив залазити в непрохідні хащі, шукав тихі місця, де панує природа, а не людина. Медитації і практики на самоті допомогли мені ще більше розкрити свої здібності.

–Ти більше не повернувся до роботи?

–Відтоді вона стала знаходити мене сама. Дивовижно, але  мені траплялися люди з різних куточків землі. Мені й досі невідомо якими шляхами, навряд чи це звичайне «сарафанне радіо»? – він щиро посміхнувся легкою, але водночас задумливою посмішкою.

–Як тебе віднайшов мій батько?

–Точно не впевнений, але, можливо, за рекомендацією одного місцевого бізнесмена на ім'я Мустафа Доган. Той до мене зрідка навідувався. Востаннє звертався, щоб я його врятував від банкрутства.

–І що ти зробив?

–Побачив, що в числі його заступників є зрадник, який не тільки зливає інформацію, а й відверто грабує його, списуючи великі суми на нібито провальні проєкти. Я лише описав риси обличчя і деякі епізоди, що відкрилися при озвученні проблеми.

–Я так розумію, ти йому допоміг. Він звільнив його?

–Мустафа досить проникливий і кмітливий бізнесмен. Він, звісно, не став перед тим розкривати усі карти, а посилив охорону і змінив фінансистів. Так, за кілька тижнів усе відкрилося і зрадника впіймали на гарячому. Після тієї події його бізнес стрімко зріс, а мені він щедро віддячив, сказавши, що в боргу переді мною. Якби не моя допомога, можливо він втратив би свою компанію. Кілька раз він рекомендував мене у вузьких бізнес-колах. Звісно, я не відмовляв мільйонерам, адже таким чином отримав шанс більше часу приділяти мандрам по всьому світу, хоч і працював не заради грошей.