Розділ 24.

Ми були готові до виходу, проте я знову згадала слова Шаруккіна про відплату. А якщо він вдасться до якогось магічного впливу чи до іншого шантажу. Якщо ж він розповість про усе Емрé, але подасть це в іншому світлі, ніж було насправді?

–Тебе щось непокоїть? – перервав мої роздуми маг, обіймаючи мене за плечі.

–Лише те, що дала обіцянку раднику, - важко видихнула і все ж наважилася поглянути у вічі коханому. Очікувала навіть гніву, проте він взяв мої руки в свої і спокійно запитав:

–Як це відбулося? Він тебе змусив?

Довелося про все розповісти. Я не приховувала жодної події, ні подорожі до Єгипту, де вперше побачила Шаруккіна у якості радника, ні його раптову появу у моєму палаці. Розповіла як він описав невтішну ситуацію і загрозу війни, вказавши умови, за яких допоможе.  Зрозумівши, що не доб’ється від мене згоди, він поспішно покинув місто. Розповіла про те, що наша пошта отримала підтвердження його слів, тому після з’ясування політичної та військової ситуації з досвідченим воєначальником Неґояном, мною було прийнято непросте рішення і відданий доленосний наказ повернути Шаруккіна. Після його повернення одразу ж була скликана рада, де власне і зустрілися з Емрé.

Мені вистачило сил зізнатися. Не знаю, чого я очікувала від мага, чому я так вагалася і боялася зізнатися, але його тотальна підтримка додала сил. Він обійняв мене і пригорнув у надійних обіймах.

–Не хвилюйся, Ананіє, ти діяла так, як діяв би будь-який інший відданий правитель. Ні в чому себе не звинувачуй. А чому ти взагалі переймаєшся, якщо не давала клятву?

–Після твого від’їзду додому, Шаруккін приходив нагадати за борг і відплату, яка чекає в разі не виконання обов’язку.

–От гад! – зціпив зуби Емрé. –Я з тобою. Ми разом! Чуєш, моя найдорожча кохана? Тобі немає чого боятися. Я тебе зумію захистити.

І я повірила моєму коханому чоловіку.

***

 Надворі йшли останні приготування, хоча була темна ніч.  Багаття горіло, а навколо зібралися керівники військ.

Своєю появою, ми зуміли привернути до себе увагу.  Ешшар зробив вигляд, що нічого незвичного не відбулося, навіть підморгнув Емрé і усміхнувся куточком губ, а мені шанобливо кивнув. Шаруккін випромінював крайню ступінь неприязні, зціпив кулаки, різко розвернувся і пішов геть.

До нас підійшов помічник і мій вірний воєначальник Неґоян, щоб доповісти актуальні новини.

–Неґояне, доповідай, - коротко промовила.

–Частина вавилонської армії покидає позиції і повертається назад, залишаючи дві тисячі воїнів. Військо Тутанхамона вже прибули на місце і ведуться переговори щодо їхніх заручин, проте вавилонян цікавить лише викуп за наречену, і ставки схоже ростуть.

–Тобто єгиптяни намагатимуться захопити якомога більше територій, щоб виторгувати новий союз з Вавилоном? – на мій подив, голова працювала добре.

–Усе вірно, пані. Тож нам потрібно вступити в бій зараз. Підрозділи провінцій Тіра, Сідона і Сарепти прибули. Правитель Беріти втік до хеттів.

–Це небезпечно, - сказав Емрé.  – Мати Тутанхамона, цариця Нефертіті родом з моїх земель, Хаті та Мітані. Цілком можливо це загрожуватиме в разі нашої переваги неочікуваним нападом з тилу. В такому разі наші війська можуть опинитися в пастці.

– Потрібно сповістити мого правителя, дядька Шутарна.

При згадці цього імені, Ешшар мимоволі насупився і підійшов до нас, вступаючи в нашу розмову.

–Шутарн оголосив нейтралітет нашій країні. Вони не підуть на нас, знаючи, що тут знаходиться армія Ассирії. Потрібно лише відправити посланців до нього.

Було вирішено написати Шутарну окремі листи від кожного з братів. Такий захід було зроблено з метою безпеки, адже якщо одного листа у дорозі перехоплять, то інші мають шанс дійти. Також, брати Ешшар, Шаруккін та Емрé вклали в свої послання частину магії, щоб підтвердити оригінал.

Наші військові частини були готові як до оборони, так і до нападу. По фалангах були швидкісні кінні полки, спереду панцерники, а одразу за ними лучники, які їх прикривали. В центрі, по два боки за панцерниками розміщувалися бойові колісниці, які мали завдати вирішального удару.

Не чекаючи світанку перші сотні воїнів пішли у бій, проте армії противників виявилися готовими до такої тактики. Ми лише випередили їх на короткий час, проте ця фора виявилася дуже доречною, бо кількість ворога була переважаючою.  Брати-маги плели магічні вогняні кулі, якими метали в центр противника, завдаючи значних втрат опонентам. Проте і у єгиптян були жреці, які постійно конструювали магічні щити, тож вогняні кулі не наносили нищівного удару.

–Якщо б вони об’єднали зусилля… - буркнула про себе, проте Неґоян мене почув, схвально закивав головою, а вже через мит був на бойовій позиції поруч з Емрé.

Передавши магу повідомлення, помічник знову поспішив до мене, щоб контролювати мій захист від випадкових стріл чи окремих нечисленних загонів, які так і норовили прорвати оборону.

Ешшар з’єднав свої сили з Емрé, Шаруккін стояв осторонь і спостерігав за їх спільною роботою, не поспішаючи приєднуватися.

Перша біла блискавка вийшла за своєю потужністю такою ж, як і раніше в Шаруккіна. Вона влучила в єгипетського жерця і магічний щит почав мерехтіти. Скористатись тимчасовою перевагою потрібно негайно, не зволікаючи, тому майже одразу в той бік направилася вогняна куля Шаруккіна, яка виявилася надзвичайно ефективною. Кілька десятків ворожих воїнів були виведені з ладу.

 Друга спільна блискавка вийшла дещо потужнішою, вона вдарилася в магічний щит і відрекошетила до іншої сторони уже вавилонської кінноти.

До третьої блискавки все ж доєднався Шаруккін і вона стала найпотужнішою, засліпивши все навколо в радіусі кількасот сажнів*. Сил, щоб спрямувати магічну бойову блискавку в потрібному напрямку у магів уже не вистачало.

Ми не могли згаяти таку можливість. Я дуже переймалася, але не знала чим допомогти. Єдине, що могла робити – закусувати губи, мої руки судомно вхопилися за улюблений кулон з гірського кришталю на шиї. Ось воно! Розсіювач! У мене виникла напівбожевільна ідея – використати камінь з ідеальною огранкою – грушевидної форми з  дванадцяти гранями як розсіювач променів блискавки. Миттю побігла до магів і озвучила ідею, похапцем зриваючи прикрасу. Емрé однієї рукою вхопив кулон, іншою продовжував утримувати блискавку. Повільно підніс до джерела блискавки і направив у  потрібному напрямку. Кулон виконав своє призначення, віддзеркалив блискавку у ворожий бік, при цьому помноживши її на дванадцять.