Розділ 21.

Ананія, Фінікія.

Невдовзі після того як Емрé пішов, я знову почувалася розбитою. Не відпускали думки, а раптом я знову прийняла бажане з дійсне. Чи я правильно вчинила?  Як же хотілося хоч би комусь на сто процентів довіряти. З усіх можливих варіантів найбільше симпатії викликав саме Емрé. Найбільше відчувалася його доброта, бажання допомогти. Але чи має маг  до мене взаємні почуття?

Часу на мої самокартання не вистачило. У двері постукали. Вартовий доповів, що мене хоче бачити Шаруккін. От кого зараз не хотілося бачити, так це його.

Я хотіла вийти до тронної зали, проте у дверях уже стояв радник.

Ті ж магнетичні очі… Хоча ні. Зовсім інші. У Шаруккіна  вони як зі сталі з беземоційним пронизливим холодним поглядом, а риси обличчя і зовсім здалися хижими.

–Пані Ананія, мені потрібно уточнити один нюанс.

–Так, Шаруккіне. Я слухаю, - сплела руки в районі талії, щоб приховати тривожність.

–Ви пам’ятаєте умову, за якої я надаватиму вам допомогу?- його звіриний небезпечний оскал починав лякати.

–Дозвольте нагадати, що ви надаєте допомогу не моєму місту, а цілій фінікійській окрузі, до якої входить більше десятка незалежних міст та територій. У моєму провінції поки не ведеться жодних воєнних дій.

Я обережно спробувала ухилитися від прямої відповіді, спостерігаючи за подальшою реакцією радника;  приймати рішення буду  в залежності від обставин.

–Я так і думав, що жінки не здатні дотримуватися слова. Для вас слово честі – пустий звук.

Його останні слова неабияк розлютили. Та що він собі дозволяє? Як сміє кидатися такими гучними заявами?

–Вельможо Шаруккіне, негайно поясніть свої слова, - чути звинувачення у свою сторону було неприємно, але ще більш нестерпним було дозволяти будь-кому собою маніпулювати.

Мій тон і безкомпромісність остудили чоловіка та неабияк спантеличили. Тепер він уже не здавався таким владним, самовпевненим і нахабним. Він навіть взяв паузу, щоб обдумати свій наступний крок та відвернувся набік.

–Я лише маю на увазі, що невиконання обов’язку дає свої плоди. Дуже не хотілося, щоб ви постраждали. Повірте, я зовсім у цьому не зацікавлений. Навпаки! Я бажаю вам добра, але кожна дія має свої наслідки…

Останні слова промовив з особливим наголосом. Насамкінець Шаруккін глянув на мене якимось дивним вивчаючим поглядом, проте більше жодного звуку не промовив.

Двері зачинилися, проте загадки залишилися.

Ще з першої зустрічі Шаруккін здався мені дуже дивним та в якісь мірі небезпечним. Його погляд, манери,  поведінка наштовхували на те, що він має якусь таємницю. Потрібно буде в Емрé розпитати, ось тільки чи знає він?

Щоб не гаяти часу, покликала служниць для зборів у похід. У запасі було щонайменше чотири години. Неґоян розпорядився про спорядження армії. Окрім власне воїнів, з нами в похід відправлявся обоз з десятком возів, польова кухня з кухарями та помічниками та кілька ремісників різних спеціальностей: теслярі, гончарі, швеці, ковалі, поштарі та малі помічники. Останні, тобто ремісники, дуже необхідні у воєнних походах: для ремонту та виготовлення нової зброї, загострення мечів та клинків, ремонту одягу,  коліс та підбивання підков… А ще ми брали з собою скарбницю для оплати воїнам, ремісникам та для різних непередбачуваних потреб, включно до викупу когось з воєначальників. Виявляється, це також базові речі, добре, що Неґоян досвідчений воїн, який уміє не тільки вести бій, а й знає усі стратегічні тонкощі військового мистецтва. У бою потрібно бути готовим до різних сценаріїв.

 На моїй пам’яті це було перше бойове зіткнення. Раніше, у моїх снах, це були мирні території, що славилися своїми товарами та ярмарками. Саме Фінікії належить абетка з двадцяти дев’яти літер, що позначали кожен звук. Відтоді малюнки Єгипту, що позначають окремі слова, стали менш актуальними. Та й самі єгиптяни потрохи запозичують наш винахід.

Служниці встигли підготувати дві пари шкіряних штанів, які вони ніяк не хотіли підганяти під мої розміри, вважаючи надто недоречними для жінки. Схоже, таких до мене тут не носили. Це зрозуміло, адже клімат теплий та сонячний. А тутешні тканини досить м’які та барвисті, ну хіба красиві ошатні сукні можна було на щось інше проміняти? Також за моїми розмірами виготовили шкіряний костюм, вкритий металічними пластинами для більшої безпеки.

Ми вирушали на заході сонця. В цей час з північної сторони наближався вершник. Серце пропустило удар, я замилувалася воїном,  інтуїція підказувала, що це Емрé, і вона мене не підвела. Мій воїн-захисник знову стримав обіцянку.

Військо Ешшара було уже на підході і його можна було розгледіти. До нього вийшов на коні Шаруккін, випромінюючи владу. Ми з помічником Неґояном та Емре також були верхи, хоча трималася я в сідлі не досить впевнено.

–Вітаю правителя Ассирії та брата Ешшара, - надто голосно та пафосно промовив Шаруккін. – Ми з нетерпінням очікували на твою допомогу. Весь фінікійський народ залежить від твоєї милості!

Його промова виявилася неочікуваною. Не так ми собі уявляли союзника, точно не як визволителя, радше як рівноправного партнера. Воїни, що знаходилися позаду, почали перешіптуватися, почав здійматися хаос.
За моїм поглядом Неґоян зрозумів усе без слів. Він розвернувся і різко крикнув до воїнів, привертаючи їх увагу. За мить стало тихо, усі з завмиранням очікували подальшого розвитку подій.

Потім за моїм ствердним кивком голови, Неґоян голосно крикнув, представляючи головнокомандувача:

–Цариця Ананія, правителька фінікійських провінцій Акко та співправителька Карфагена, головнокомандувач війська.

Я змусила коня підійти ближче до ассирійського правителя, тут же вслід за мною по обидва боки рушили Неґоян, як заступник та співкомандувач війська та мій маг Емрé. Погляд Ешшара спершу затримався на мені, потім ковзнув на мага і завмер. Постала німа пауза, проте Ешшар опанував себе і знову подивився, щоправда уже іншим, вивчаючим поглядом на мене.