Розділ 20.

Палата інтенсивної терапії.

Емрé

 Я вийшов зі стану медитації. Відчув як затекли коліна і занили м’язи. Цікаво ж, стільки часу провів ось так у глибокому сні-мареві. Поступово  повернулися звичні відчуття, перше що почув, було розмірений ритм пульсу, що моніторили життєво важливі функції та показники пацієнтки. На ліжку лежало тіло Ананії, без жодних емоцій, дуже бліде. Я чітко відчув зміни у дівчини, енергетична оболонка стала тонкою і прозорою. Будь-який маг чи цілитель сказав би, що це тіло без душі і воно приречене. От тільки як це пояснити рідним, гадки не мав. Та й чи варто…

–Кх-кх, бачу ти вже прокинувся?

З роздумів його вирвав батько, який сидів увесь цей час навпроти на шкіряному кріслі. Він явно був стривожений і його терпіння було вичерпаним.

–То що ти побачив? Кажи, не тягни, я пів дня чекаю, поки ти вийдеш зі стану медитації. Я  правильно розумію, ти ж не просто спав, а працював?

–Саме так, пане Мешах. Я розмовляв з вашою донькою, Ананією.

При цих словах батько зіскочив зі свого стільця і миттєво наблизився до мене на відстань витягнутої руки.

–Кажи швидше, як вона? Вона виживе?

–Вона жива, проте її душа не хоче тут бути, - вирішив не лукавити і водночас з’ясувати весь стан справ. – Каже, що не хоче бути «маріонеткою», вибачте, я дослівно передаю, адже не знаю вашої ситуації.

Батько відвернувся, заклав руки за спиною і рушив до ліжка, на якому лежала дівчина. Він довго щось думав, на його обличчі змінювалися емоції від співчуття до апатії та відчаю.

–Мені потрібно з нею поговорити, я хочу їй усе пояснити, зізнатися, - на лобі Мешаха проступили кілька зморшок.

При цих словах в моїй голові почали виникати образи жінки, чимось схожої до Ананії. Скласти пазли до купи складно не було. Це явно був образ матері, от тільки, які таємниці приховує чоловік, - невідомо.

–Боюся, це занадто складно для неї. Їй життєво необхідно берегти сили та енергію. Поки-що я можу виступати як медіатор. Якщо причини будуть вагомими, думаю у нас є можливість її повернути, але чесно скажу, шансів мало.

Відмовити владному Мешаху – це приректи себе, а головне Ананію на пекельні муки. Не тільки мене можуть утримувати як заручника, а й почнуть за допомогою її речей, що мають фрагменти її аури, викликати душу і силоміць прив'язувати. Зазвичай такі експерименти закінчуються невдачею, душа мучиться у агонії, втрачаючи можливість подальших перевтілень. 

 Тож потрібно якомога довше відтермінувати цей процес та знайти можливість вибратися з лікарні,  залишити країну та повернутися до Ананії.

–Мені потрібно поговорити з Ананією. Якщо ти цього не можеш зробити, я знайду кращих спеціалістів! – він різко вийшов з палати та дав розпорядження охороні наглядати за мною.

Ось і докази. Тепер розумію, чому Ананія не хоче бути з сім’єю. Батько не звертає уваги на бажання інших, а втілює власний сценарій у життя.

На виході з палати мене перехопив охоронець, проте все ж дозволив, хоч і неохоче, вийти в туалет.

Такий поворот підштовхував до радикальних дій. Потрібно було якомога швидше дістатися до Ананії, проте зберегти життя самому собі. Цього разу від мене вимагатимуть результату і не дозволять сидіти в медитації.

 В цей раз я вирішив переміститися до свого таємного лігва в горах Туреччини. Телепортація у цьому світі є надто рідкісною, часто її плутають з простим зникненням. От і добре. Відчинив вікно в туалеті і зачепив до ручки пояс зі штанів. Таким чином, подумають на банальну втечу та будуть прочісувати територію неподалік, а я матиму деякий запас часу на створення детального  плану та його реалізацію.

Кілька хвилин я концентрувався, відмикаючи навколо усі звуки. Коли концентрація була максимальною і в уяві вибудувалася точна локація місця, в яке планую потрапити, в тілі відчулася надзвичайна важкість і тиск. Через кілька секунд в очах потемніло: зникли усі звуки, запахи. В тілі запанувала невагомість. Далі тіло поглинула нова важкість і в ніс вдарили запах вогкості та пилу, вдалині почувся шум води. Це був гірський водоспад, який заряджав життєвою енергією. Це місце важкодоступне, знаходиться в непрохідних гірських ущелинах, куди не ступає людська душа. Саме тут я відновлюю свої магічні сили. Я відкрив очі… ось моя берлога.

Але часу обмаль, мене чекає кохана Ананія… Потрібно відновити сили для нового переходу і мої ноги ступили по м’якому моху до холодного водоспаду.

Ілюстрація до розділу: 

Таємне місце Емрé