Розділ 16

В палаті інтенсивної терапії було тихо, чулися лише розмірені звуки пульсу. На ліжку, підключена до всіх можливих пристроїв, що фіксують фізичний стан організму, лежала непорушно, без будь-яких емоцій, Ананія. Її личко здавалося зовсім юним. Якби не монітори, за якими було видно життєві показники, можна було б з упевненістю сказати, що дівчина не в глибокій комі, а перебуває  на похоронному ложі.

До палати нечутно ввійшов Мешах Варбург. Владний бізнесмен, магнат, власник мережі копалень, рудників та компаній. Останні кілька днів він покинув усі свої справи, повністю зосередившись на єдиному, що у нього є цінним. Зараз основним у його житті була донька.

Такого розпачу він не пам’ятає. Хіба що тоді, коли не зміг себе зупинити…

Ці події увійшли в його життя як найтрагічніші. Вони окреслили його життя на до… та після… Але, навіть, якщо він тоді змусив себе продовжувати далі життя заради своїх дітей, то що тепер його тримає?

А власне, що у нього залишиться, якщо не буде ще й Ананії?

Син Мануїл майже на пам’ятає рідної мами. Виховувався з дитинства нянею… Батько не проводив з ним час, посилаючись на постійні справи та роботу. Мануїл виріс поверхневим, байдужим та, на жаль, не далекоглядним. В цьому була вина Мешаха, і він добре розумів, які плоди він пожне. Він не розраховував на майбутню підтримку з боку сина.

Ананія зовсім інша. Вона справжня. Саме цю рису цінували і обожнювали всі члени сім’ї з дитинства. Її медові очі, що сяяли допитливістю і широко дивилися на цей світ з чарівною наївністю. Ця кумедна і непосидюча дівчинка з малечку любила усе живе. Ба більше, навіть у неживому вона знаходила щось дивовижне і прекрасне, інакше як пояснити її любов до натурального каміння.

Ананія розглядала кожний камінчик з якоюсь ретельною цікавістю, помічаючи найдрібніші деталі.  Візерунки були стежечками, темні плямки сховками для маленьких жителів. Її колекція налічувала не тільки яскраві камінці, вона у них бачила цілий світ з хатинками, пейзажами, горами, морями, містечками… Раннє захоплення переросло в серйозне вивчення. Здавалося, кожен камінчик, що знаходився в її колекції, був міні версією цілої сонячної системи чи всесвіту загалом.

Спогади про каміння знову повернули його до того неповоротного моменту, коли він втратив частину свого життя, частину себе.

Мешах пригадав зловіщий, доленосний вечір, у який він перехилив зайву порцію спиртного. В той вечір його люба дружина Естер була в центрі уваги. Для нього вона завжди була в центрі уваги: така ніжна, тендітна, завжди добре доглянута, з вишуканою стрункою фігурою та музичними кистями рук. Він насолоджувався кожним її помахом рук, вій, її голос розносився дивовижними мелодіями по кімнаті, заворожуючи всіх навколо. Естер захоплювала усіх своїми уміннями вести ділові переговори, тому його партнери часто приїжджали додому.

Так було і цього вечора. Проте партнером виявився її колишній, який загравав до неї протягом усього вечора. Мешах добре розумів його мову і кілька разів натякнув йому на неприпустимість поведінки щодо своєї дружини. Йому тоді здалося, що Естер навіть втішається увагою імпозантного чоловіка. Це було для Мешаха ударом у спину і він не стримався та дав волю своїм кулакам. Навіть не тямлячи, він міг вбити дружину, якби не побачив перелякану доньку, що забігла попрощатися на ніч.

Ця сцена не давала спокою ні тоді, ні тепер.

Тоді він розпустив руки і вдарив, не вперше, свою дружину. Проте цього разу зупинитися не зміг:  завдав непоправних ударів по голові і вона серйозно постраждала. Лікарі діагностували складну черепно-мозкову травму, яка спочатку дала незначні розлади свідомості. Фахівці наполягали на хірургічному втручанню, проте не прогнозували позитивного результату. Саме у перші кілька днів важливо відновити адекватну перфузію головного мозку та забезпечити безперешкодне надходження кисню, щоб запобігти ускладненням. Був втрачений дорогоцінний час, який не дозволив дружині відновитися. Його кохана Естер поступово перетворювалася на безвольну ляльку. Вона стала просто овочем, втративши пам’ять. Навіть голос та манери змінилися.

Уже дев’ять років вона перебуває під наглядом у монастирі. Зрідка Мешах її навідує, але з кожними відвідинами він втрачає частинку себе. Жодного разу вона навіть на нього не глянула, хоча пам’ять потрохи почала повертатися. Кілька разів питала за своїх дітей, проте нічого не довідавшись, ніби змирилася зі своїм становищем.

А він не змирився. Та самозванка, яку привів наступного місяця, стала його коханкою і утриманкою, проте ніколи навіть не наблизилася до рівня дружини. Не раз шкодував, що дозволив самозакоханій ідіотці зайняти місце, яке й досі не є вільним…

Тоді він вважав своє рішення правильним, хотів, щоб у дітей була мама. Сподівався, що його кохана Естер зможе вилікуватися… Тим мріям не судилося здійснитися. Нова жінка виявилася безголовою егоїсткою, яку цікавлять лише тряпки, а дружина так і не відновилася, хоча реабілітолог щороку приїздить на кілька місяців. За прогнозами лікарів, вона може частково відновити пам’ять за умови сильного позитивного стресу, інакше кажучи, якби побачила своїх дітей. На нього вона не реагує жодним чином.

Але він не має права втрачати свою доньку. Вона стільки настраждалася, і як батько, він добре це знав. Завжди помічав найменші зміни в її поведінці, в її характері.

Він прагнув, щоб вона виросла такою ж легкою зовні, і непохитною всередині. Сподівався, що коли вона виросте, він зможе більше їй довірити, розкрити усі таємниці, особливо щодо матері.
Ось зараз, він би усе віддав, щоб донька вийшла з коми. Вони б удвох поїхали на гору Меніккіо у жіночий монастир святого Іоана Хрестителя. Впевнений, що якщо б вони з’явилися удвох, Естер обов’язково згадає свою доньку…

Чому його дії тягнуть за собою настільки жахливі наслідки?

Ананія тут через нього також. Він не підозрював, що цей нещасний піжон Константин зможе завдати моральної шкоди його донці. Перед заручинами з ним була проведена особлива бесіда. Він чітко і детально пояснив як себе вести найближчі пів року. А цей кретин не зміг протриматися й тижня.