Розділ 15

Шаруккін виявився досить непередбачуваним. Його магнетичний погляд обійшов усіх присутніх, потім він підвівся і став позаду мене. Як у кіно, яке поставили на паузу. Я для себе також намагалася зрозуміти радника, та окрім його зовнішньості, більше нічого не змогла прочитати. Непроникний, непередбачуваний, добре вміє маскувати усі найменші прояви емоцій. Лише іноді змогла уловити роздратування, проте він дивовижно швидко брав себе в руки.

Інтрига витала в повітрі, нетерплячість правителів досягала межі, проте він вичікував піку.

– Хочу вас запевнити, що посланці правительки Ананії наздогнали мене на шляху до Ассирії.

Запальний Даниїл не вгавав, тож запитально покосився на мого помічника: - Ви можете підтвердити цю інформацію?

– Так, після раптового від’їзду вельможі Шаруккіна ми непомітно простежили за ним.

Шаруккін саме сподівався такої відповіді. Він знову зайняв місце поруч і продовжив:

–Щоб одразу зняти всі питання і зберегти нам усім час, я готовий продовжити. Отож, я прямував до Ассирії, до царя Ешшара. Він може затримати вавилонське військо. Я в будь-якому випадку збирався, і ще й досі прагну допомогти.

–Чому ми повинні вірити в те, що новий цар Ешшар може допомогти нам? – тепер запитував уже фенх Мажеїл. Як ми можемо бути впевнені у твоїй допомозі?

–Дуже просто. Цар Ассирії мій рідний брат.

Це кардинально змінювало ситуацію.

–Але навряд чи він встигне до приходу єгиптян? З Ассирії до нас чотири дні ходу, та й армію потрібно спорядити…, - наче про себе відмічав старий Асархаддон.

–Звістка була надіслана три дні тому, одразу як я дізнався про плани вавилонян. За два дні ми можемо сподіватися на допомогу.

–А ви, вельможа Шаруккін все продумали. Що ж, ми готові вислухати усі ваші пропозиції та міркування. Гадаю, у нас не має вибору, щоб не погодитися, - зробив зважений висновок старий  і досвідчений Асархаддон.

Шаруккін взяв на себе ініціативу і детально розповів про козирі, яких виявилося достатньо. Варто відмітити, що неочікуваний союзник Ассирія привернув багато уваги з боку правителів. Адже саме розташування було досить вигідним у плані торгівлі. Північно-східні кордони Ассирії сягали Каспійського моря, а південні – Перської затоки. Ці землі славилися багатими корисними копалинами та цінною деревиною, якої так бракувало Фінікії. Міста-колонії, в свою чергу можуть запропонувати Ассирії найрізноманітніші товари з усього Середземномор'я, адже є безперечним лідером у мореплавстві, їхній флот дозволяв переміщуватися в найвіддаленіші куточки. А ще фінікійці славилися своїм унікальним товаром - єдиним у світі. Вони зуміли зберегти секрет фарби дивовижних відтінків пурпурових, фіолетових та бузкових кольорів. Ці барви магічно вабили усіх, хто хоч раз у своєму житті їх бачив. Порошок міг використовуватися для фарбування тканин, вітрил, додаватися у фарбу. Лише їх невелика наявність свідчила про надзвичайний статус. Носити одяг чи бодай невелику смужку пурпурових та фіолетових відтінків вважалося неабияким привілеєм. Але з таким багатством Фінікія постійно знаходилася під потенційною загрозою нападу з боку сусідів. Тоді було прийнято непросте спільне рішення: міста мали управлятися самостійно, як автономні одиниці. Якщо ворог завоює одне чи кілька, йому нічого не дістанеться. Ніхто 

–Вельможа Шаруккін, дозвольте останню ремарку, - взяв слово мовчазний Сіннахеріб, правитель Сарепти, яка повинна була постійно відстоювати своє право на незалежність від сильніших сідонців, - основа кожної держави – це її могутня армія. Чи можемо ми бути впевнені в перемозі Ассирії проти вавилонян та єгиптян?

–Цілком, - схрестив руки на грудях, демонструючи абсолютну впевненість. – Армія в Ассирії, без перебільшень, зараз є найкращою в світі.

–Нова техніка чи людський ресурс?  Не тягніть, Шаруккіне, - тепер уже мій терпець вривався.

Що ж такого могла запропонувати армія? Адже це за моїми мірками стародавні часи.

–Повелителько Ананія, - заглядали вглиб душі магнетичні очі «кольору темної ночі» так, що я ледь трималася, - ассирійська армія – це не тільки піхота та кіннота, а й потужні бойові колісниці, які будуть вперше застосовані в бою.

В залі всі ахнули, звісно, деякі правителі чули про застосування колісниць, проте у поєднанні з кіннотою, це здавалося надреальним.

Усі присутні схилилися до партнерської угоди, яку спільно розробили. Запросили писаря, щоб на пергаменті прописати усі пункти. За допомогу Шаруккін запросив вигідні умови щодо подальшої торгівлі та партнерства. Після того, як усі деталі було узгоджено, настала черга підписів.

Двері відчинилися і слуга покликав помічника Неґояна. Той за кілька хвилин повернувся стривожений і підійшов до мене.

–Пані Ананія, до нас гість з північних країв, каже що це терміново.

Чуття підказувало, що це справді щось важливе, тож я зібралася  до виходу, але гість зайшов до зали, привернувши загальну увагу. Слуга оголосив:

–посол північних земель Мітанії та Хатті, вельможа Емрé Батіт.

В залу увійшов маг Емрé у одязі воїна і попрямував… до Шаруккіна. Настала мертва тишина, адже між ними проглядалася дивовижна схожість у зовнішності, яку було неможливо не помітити: обидва невисокі, середнього росту, корінастої міцної тілобудови, смагляві, чорноволосі,  з широкими скулами, дещо квадратним підборіддям, але найбільше вражав погляд: абсолютно ідентичний. Лише одяг і зачіска були різними, Емре мав коротку сучасну стрижку, а в Шаруккіна волосся було довге, чорне, спадало на очі та обличчя.

Без сумніву, перед нами стояли... близнюки.