Розділ 14.2.

–Фенх Мажеїл, правитель Урпія, яке зараз героїчно тримає оборону вавилонян. Ви будете першим доповідати ситуацію, - той мовчки кивнув, я ж продовжила, показавши жестом на сивобородого жвавого чоловіка, що сидів поруч з Мажеїлом.

–Фенх Асархаддон, правитель величного міста Тіра, одного з найбільших фінікійських міст і мій співправитель і посол до нашого новоутвореного Карфагену.

Далі був його син, молодий, але дуже хвацький і амбітний полководець. Його кучеряве світле волосся і юна зовнішність вводила в оману всіх, хто вперше з ним зустрічався. Характеру на управління новими землями йому точно не позичати, адже з малечку ріс та виховувався з батьком в палаці. А ще очолював з тринадцяти років усі військові походи, більшість з яких були вдалими. Юним, у вісімнадцятирічному віці очолив сусідній Сидон і за кілька років перетворив звичайну приморську провінцію в одне з найкращих міст-портів Середземномор’я. Впевнена, що через кілька років він не задовольниться цими територіями, а піде завойовувати інші. Для правителів фінікійських міст саме цей милий молодий курчавий юнак з великими блакитними очима і добродушною посмішкою, становив найбільшу загрозу для їхніх посад.

–Фенх Даниїл, правитель Сидона і претендент на місто Тір.

Представляючи сина Асархаддона, я свідомо озвучила, що він є претендентом на батьківський посах. Оскільки батько був співправителем ще й Карфагену, як і я, то це була і потенційна загроза для мене у його амбітних планах. Розкриваючи карти, я убезпечувала себе від можливих інтриг щодо цього питання. Даниїл не раз натякав на об’єднання наших володінь… Яким чином це мало відбутися, неважко здогадатися. Зробивши мене своєю дружиною і відправивши в декрет, він би став одноосібним правителем не тільки кількох міст, а й новоутворених колоній в західному узбережжі Середземного моря.  Відмітила, що моя відвертість змогла привернути до себе більше прихильності та симпатії з боку інших правителів.

Далі за столом сидів мовчазний правитель Сарепти. Він ні з ким не підтримував дружних відносин, хоча й не ворогував. Правив більше чотирьох десятків років. Основну увагу приділяв відокремленню і недопущенню впливу Сідона, яке швидко розросталося. Тому його місто швидше нагадувало фортецю.

–Фенх Сінаххеріб, правитель Сарепти, одного з перших поселень фінікійців, яке має тисячолітню історію.

Чоловік мовчки кивнув мені, даючи зрозуміти, що схвалює моє відношення до нього і повагу. Йому сподобалося, що я відзначила його місто як одне з перших.

Моя увага перейшла до кремезного чоловіка, що правив Берітом. Це місто раніше належало єгиптянам, проте завдяки цьому полководцю, який виявив свою відданість перед єгипетським фараоном, перейшло до нього як подарунок. Сім років він є незмінним правителем Беріти і союзником Єгипту, адже є корінним єгиптянином

 –Фенх-візир Піанхі, правитель Беріти і довірений номарх Єгипту.

Якщо до цього часу в залі панувала тиша, то тепер почалися перешіптування, і вони стосувалися гостя, якого не знали інші присутні. Настала черга представити спочатку шаруккіна, як вищого за статусом і свого помічника.

–Вельможа Шаруккін, радник та довірена особа єгипетського фараона Ехнатона. – після деякої паузи додала:

- Думаю, Шаруккін сам прояснить ситуацію щодо своєї присутності. А я представлю свого незмінного помічника Неґояна, що вірно служить Фінікії і був основним полководцем. В зв’язку з неспокійною ситуацією я назначила його віце-керівником військ Акко, яке я очолюю.

В залі почулися схвальні кивки, володарі добре розуміли, що у воєнний час потрібен перш за все керівник міста. Лише краєм ока вловила розгніваний погляд Шаруккіна, здається, він розраховував на більше.

–Фенх Мажеїл, введіть нас в курс справи щодо оборони вашого міста. Якою є армія вавилонян? Чи відомі Вам їхні умови?

–Другу добу моє місто героїчно тримає оборону і наносить непоправної шкоди ворогу. З перших хвилин стало зрозуміло, що їхній наступ не є спланований, а є навпаки, поспішний. Армія нечисельна, всього лише одинадцять тисяч. Активно ведуть наступальні бої близько тисячі, решта дислокується в таборі, що за пів тисячі сажнів, тобто кілька годин ходу. Мої дії були миттєвими, - через нашу пошту я сповістив найближчі міста про загрозу, попросив допомоги і острів Кітій прийшов нам на допомогу. Ситуація патова для вавилонян, їхні сили явно бережуться для більшої цілі, адже вони не готові йти відкритою війною. Підозрюю, що напад на нас - це прикриття для  втягнення всієї Фінікії у війну.

–Дозвольте не погодитися,  - взяв слово Шаруккін, чим здивував знову усіх присутніх. – Вавилоняни чудово розуміють стратегію ведення війн, їхнє завдання – ввести в оману противника. Насправді, їх союзником є Єгипет, тож від захоплення усього Фінікійського краю їх утримує лише прихід єгипетських військ. Щодо виведення усіх військ до південних околиць, - тут є доля правди, адже розбиття армії на півдні не призведе до великих руйнацій, як матеріальних так і мирних жителів.

–Шаруккіне, ви прийшли з Єгипту? – спитав, констатуючи очевидний факт молодий фенх Даниїл.

За столом відчувалося неабияке напруження, проте Шаруккін витримав погляди правителів з гідністю. Його голос звучав впевнено і відлунював по всьому периметру зали.

–Фенх Даниїл, я прибув сюди минулої доби до цариці Ананії сповістити про наміри Єгипту та Вавилону, ризикуючи своїм життям. Ви прекрасно знаєте, що мені немає дороги назад, у Єгипет. Як і будь-хто з Вас, цариця піддала сумніву можливість блискавичного наступу, адже щойно повернулася від фараона Ехнатона, який завіряв її в протилежному. Тому я покинув її палац одразу після нашої розмови і був на півдорозі…

–На півдорозі … куди? До Єгипту? – кинув виклик Шаруккіну зухвалий Даниїл.

Наростала напруга і від відповіді радника залежав подальший перебіг подій.