Розділ 11

Після опівночі батько задрімав у кріслі біля Ананії. Весь цей час він розповідав молодому магу про свою доньку. Не опустив ні її хобі, ні навчання, ні взаємовідносин з родичами, братом… Розповів про її захоплення та колекцію каміння. Опустив деталь про свою дружину, але це вже його таємниці. Наостанок сказав, що вона можливо скористалася одним із магічних заклять старовинної книги каменів.

Маг уважно слухав, він розумів грецьку краще, ніж міг нею говорити, було і інтуїтивне сприйняття, - він читав не тільки по словах, усю оповідь батька він «бачив наочно» у всіх кольорах та образах. Тож легко склав у своїй уяві весь образ про неї. Але не було однієї деталі. Куди поділася сила, яку вона добровільно віддала. Потрібно було знайти щось, - чи то камінь, чи артефакт – він не знав. Це могла бути будь-яка річ, якщо вона була в цей час у своєму ліжку.

Також у нього не складалася повна картина, адже чуття підказувало, що він уже зустрічався з цією дівчиною. Її тепла медові очі, він точно знав, що вони саме такі, хоча тіло лежало на ліжку, а душа, хоч він її бачив, не передавала повних фарб.

Де він її міг бачити? Він повинен докопатися до істини і змусити цю дивовижну дівчину, яка не пізнала радощів життя, боротися за своє життя. Емрé виконає обіцянку, яку уже дав собі самому і розгадає її таємницю.

Його роздуми перервав дзвінок телефону. До Мешаха Варбурга часто телефонували, хоча більшість дзвінків переадресовувалися до його помічника та дружини. Він вийшов з палати та щось сильно лаявся. Цей чоловік був принциповим і не терпів поразок, тож йому доводилося зараз дуже несолодко.

Повернувшись, він спитав мага чи можна, щоб у палату увійшов її наречений.

Ця звістка не сподобалася Емре, але це був шанс просканувати хлопця і вивідати усю інформацію.

–Я буду присутній, - коротко відповів турецький цілитель.

Мешах неохоче погодився, було зрозуміло, що лікарі можуть менше зробити, ніж він надіявся і ця надія з кожною годиною танула.

Константин зайшов до палати реанімації як і годиться в бахілах, халаті та масці. Погляд його був відчужений, хоч і не зовсім байдужий. Для мага було очевидно, що у нього немає глибоких почуттів, проте певна симпатія присутня. Чомусь магу хотілося, щоб її взагалі не було, - ревність накрила така, що аж агресія пішла мимоволі до цього розпещеного хлопця. Мабуть, він має не одну дівчину, - його сканування таки це довело. В голові з’явився образ блондинки, яка хизувалася і задирала Ананію. Зачепився за цей образ і пішов вглиб – побачив яхту і його зраду, про яку дізналася наречена. Тепер зрозуміло, чому Ананія пішла на кардинальні міри після тієї вечірки.

Поки Константин сидів біля тіла дівчини і тримав за руку, Емрé встиг прослідкувати за її душею, їй було боляче та гірко. Вона відсунулася від нього і почала розглядати мага, намагаючись щось повідомити. Спілкуватися традиційним шляхом було б нерозсудно, тож він послав ментальний знак дівчині: «Кажи, я чую».

Душа дівчини широко розкрила очі, а тоді встала з крайчика ліжка і легко наблизилася до нього.

–Скажи, щоб він пішов, – заодно вказала рукою в бік хлопця. Це не були слова, це також був ментальний посил. Коли його очі трохи примружилися і він кивнув, скоріше своїм думкам, вона задоволено повернулася і пішла до свого тіла, зрозумівши, що її почули.

Цього не могло бути. Він і раніше бачив душі, але не міг з ними ось так спілкуватися за допомогою телепатії. Ця дівчина непроста!!!

Що ж, буде цікавіше її розгадати. Він дізнається її таємницю. Загадка, яка надавала нового сенсу.