Розділ 8

Сон був настільки реалістичним, що зранку мені навіть здалося, що я все ще в своєму фінікійському місті. З’явилося кілька питань щодо моїх сновидінь,  та тільки кому їх задати? Хто б допоміг з цим справитися. Адже коли створювала «свої міста і свій простір», то не думала, що ці просторові переміщення можуть мати наслідки.

День обіцяв бути насиченим. В першій половині дня запаланована зустріч з Єленою для поїздки в торгові центри. Далі – цікавіше, Константин запросив покататися на своїй яхті. Хоч це й сюрприз, та підозрюю, що будуть його друзі і це буде вечірка з нагоди наших заручин.

До поїздки мені допомогла підготуватися Єлена.  Її підказки були увнними та доречними у виборі вбрання, якого я придбала відповідно до всіх випадків життя. Не віриться, що скільки всього потрібно дівчатам, а ще дивно, що без усіх тих примудростей я спокійно обходилася.

Константин з’явився рівно о третій: в світлій футболці та джинсах. Видавали його статус хіба що дорогі фірмові сонячні окуляри, швейцарський годинник на руці Graff Diamonds Hallucination, що оцінюється в п’ятдесят тисяч долларів та шкіряна чоловіча сумка через плече з персональним гравіруванням. Його стиль був продуманий до дрібниць, але мені такий образ більше подобався, ніж класичний. Якась безпосередність простежувалася в такому образі.

Коли ми підійшли до яхти, чомусь я думала, що це буде невеличкий човник, я занервувала. Перед нами на причалі постала двохповерхова яхта, що сміливо могла відправлятися в круїз. На ній грала музика і чутно було веселощі. Не те, щоб я зовсім була позбавлена усіх благ цивілізації, проте відчула настороженість.

–Не хвилюйся, Ані, все буде добре, я з тобою, - ствердо Константин.

Його підтримка трохи заспокоїла і збадьорила.

На яхті було близько двох десятків молодих людей, переважно молоді пари, з якими я познайомилася. Близьких друзів Константина виділити було неважко. Вони постійно були поруч: це брат Алексіс з дівчиною Сандрою та друг дитинства Матіас з дівчиною Аріною.

Аріна, білява «барбі» з довгими ногами,  виявилася досить пихатою та зарозумілою, чомусь в розмовах мене провокувала та постійно наче ненароком торкалася Константина.

Веселитися ці молоді люди вміли. Окрім розпивань алкоголю, вони вирішили влаштувати пінну вечірку з відвертими танцями.

 –Ананія, приєднуйся, крихітко, - простогнала Аріна. Під запальні танці і схвальні вигуки хлопців викинула в море бюстгалтер, залишившись в мокрому напівпрозорому топі. Її рухи демонстрували розкутість. Хлопцям це було явно до вподоби, навіть Матіас не соромився дій своєї дівчини і явно закликав до продовження брудних танців.

Мені такі «веселощі» були не до вподоби, тож я пішла в каюту і з нетерпінням чекала завершення цього шабашу. Константина не було і я почала хвилюватися, тож тихо вийшла на його пошуки. Біля капітанського містка, який теж був порожній і яхта рухалася на автопілоті, почула дивний діалог кількох людей, які явно хильнули зайвого.

Дві дівчини явно когось обговорювали:

–Цікаво, доки Костян буде носитися з цією тихонею. Вона йому зовсім не пара, - мовила одна дівчина.

–Ага, і Аріна он як страждає, бідолаха мусить вдавати роман з Матіасом, хоча вони троюрідні. Навіщо цей цирк влаштовувати для тієї сірої миші. Все одно це фарс на кілька місяців.

–Ти думаєш, що Костя повернеться до Аріни?

–А хіба вона його відпустить? Знову щось вигадає. Не здивуюся, якщо за тиждень скаже, що вагітна. Вона його за ніс кілька років водить.

–Ну звісно, де вона ще знайде такого спонсора, щоб оплачував усі її забаганки.

–Це точно.

–Чш-ш-ш, ось ідуть Кос з Аріною…

Яхта хитнулася і я ледь не втратила рівновагу, вхопившись за поручні.

–Дівчата, а ось і ми. Константин мені показував свою нову яхту, - з бокалом в руках наближалася Аріна до компанії дівчат.

–Ви не бачили Ананію? – поцікавився Константин.

–Любий, для чого ти її сюди привів. Ми ж бачили її вновинах, невже цього недостатньо?

–Аріно, ми це з тобою проговорили, тримай язика за зубами, - різко і невдоволено сказав і відійшов від дівчат хлопець.

–Зануда, - показала йому язика вслід Аріна.

Дежавю. Знову зради, знову цирк і спектакль, в якому є справжнє і вдаване. Як я могла бути такою сліпою, щоб повірити в благородні наміри Константина? На що повелася? Чому навіть не дослухалася до своєї інтуїції. Вчора кулон на шиї аж нагрівся, сьогодні також надто теплий, явно сповіщає про небезпеку і підступи.

Я тихо попрямувала назад до каюти, маючи намір дочекатися там завершення цієї довгоплинної ночі. Надто багато вражень і нових відкриттів, які виявилися неприємними.

В каюті очікував Константин, але мій погляд видав мене з потрохами.

–Я бачила тебе з Аріною, - відверто з сумом сказала йому.

Не знаю чого очікувала, але точно не такої реакції.

–І що ти цим хочеш сказати? – вираз обличчя змінився на егоїстичний. Він розсівся на широкому кріслі з бокалом в руках і насолоджувався своїм становищем.

–Тобі потрібно вирішити, з ким ти,  - сердито випалила.

–А якщо я давно вирішив? – він відпив зі склянки трохи вина, і витягнув цигарки.

–То що буде з нами? – моє питання виглядало досить наївно, я змусила себе усміхнутися і сісти поруч в крісло. Сама налила собі вина і з останніх сил намагалася приховати своє розчарування.

–Якщо будеш чемною дівчинкою, то ми подружимося, - його останні слова звучали для мене як вирок.

Усі надії розбилися, було видно настільки нікчемним є моє становище. Ще вчора я плекала якісь надії на те, що з допомогою Константина зможу вибороти для себе свободу, і навіть закралася мізерна надія на те, що між нами можливий якийсь зв’язок. Та сьогодні я побачила його не серед камер та впливових шишок, а серед друзів і людей, які йому близькі. Тут Константин не прикидався, а був у своїй тарілці. Мабуть саме таким він є, справжнім. Ця зміна настрою, поведінки, слова та дії були зовсім протилежними і показували наскільки я глибоко помилялася.