Розділ 5.

Що ж, зіграємо панове в шахи. На кону велика гра. Якщо батьки грають долями своїх дітей, то чому б не підіграти? Тим паче, й слушний момент настав…

Витримавши кілька доленосних хвилин, я спустилася центральними сходами. Відчувала на собі чіпкі погляди близьких та гостей. З-під опущених повік, все ж крадбкома спостерігала за реакцією батьків, - «мати» застигла з перекошеною усмішкою, було видно, що вона не очікувала побачити таку доню. Реакція батька була для мене неочікуваною, - захоплення та неприкрита гордість. О, щира зацікавленість мною, - було все ж приємно, що нарешті звернув увагу і гідно оцінив.

Зібралася з духом, надягла на себе сяючу посмішку і спрямувала погляд на присутніх. Дехто навіть почав аплодувати. Ведуча Касталія одразу ж опинилася біля мене і ми стали в центрі уваги присутніх.

–А ось і наша прекрасна іменинниця,  Ананія Варбург.

Не було потреби представляти одну з найбагатших сімей Греції, лише їх промовисте прізвище говорило саме за себе. Древній рід, що володів концерном машинобудування та контролював транспортні перевезення головних морських портів. Греція має третій за кількістю суден торговий флот у світі, левова частка якого належить родині Пехлевенідісів. Подекуди, по залу розійшлися  заздрісні перешіптування.

Почулися оплески і вітання. Музика ввімкнулася звичним «Хеппі Бьоздей», а батько став поруч з ведучою, щоб оголосити слова привітання.

Я вперше в житті почувалася справді щасливою. Ні, не від того, що сьогодні мої заручини, а через те, що відтепер починається моє нове життя. Адже повнолітня дівчина має значно більше свободи, а заручена – і того більше. Краще зараз отримати усю вигоду свого становища і використати з користю. А планів у мене було вдосталь, в тому числі і фінансовий, недарма я навчаюся на економіста, а мій улюблений предмет є психологія фінансів.

Серед гостей я вловила погляд Константина, мого дорогого судженого. Але його погляд, на мій подив, був зовсім інший. Він щиро дивився, із захопленням, наче знайомився зі мною. В його очах виражався неприхований інтерес і глибокий роздум. Схоже, хтось всерйоз роздумує над зміною своїх планів? Хм, цікаво буде, друже, на це подивитися.

Тим часом, гості отримували наповнені бокали від офіціантів. Музика стихла і тато взяв слово. Він кілька хвилин розливався солов’єм про моє дитинство та юність, ревно переконував усіх, яка я йому дорога донька, перераховував усі мої заслуги, - ну точно як на ринку продають товар, - навіть просльозився, згадавши мою тонку і ніжну натуру. Якщо це б не було таким фарсом, можна було б і повірити. Наостанок, проголосив тихо, наче це була таємниця:

–А зараз хочу оголосити про ще одну подію… - його обличчя стало серйозним, він наче сканував Константина та його впливового батька. Здавалося, він сам до кінця не впевнений у їхньому остаточному рішенні і таким чином тягнув час, вихваляючи мене і всі мої чесноти. Та, що в біса відбувається? Мене вже продали чи ще в зуби мають подивитися, як коневі?

Настала пауза, але батько, як справжній інтригант, поглядом кивнув жениху і продовжив, нап’яливши на себе переможну посмішку.

–Хочу оголосити про заручини Константина Пехлевенідіса з моєю донькою, Ананією Варбург.

Гості зірвалися в гучному «Гірко!», тим часом Константин підійшов до мене і обережно обійняв за талію. Звідки не взявся професійний фотограф, а батьки вишикувалися по обидва боки. Ну, сімейна ідилія. Так і бути, гаразд. Я «щасливо» поглянула на свого судженого і відмітила, що ми досить гармонійно виглядаємо. Чи то підбори зробили свою справу, чи зачіска додавала кілька сантиметрів, але я досягала йому до носа. Виявляється, не такий він уже й високий шлагбаум, як я думала раніше. Наші погляди зустрілися і я насолоджувалася цим театром абсурду.

Константин же по-іншому трактував мій погляд і насмілився поцілувати, добре, що встигла підставити щоку. Дещиця розчарування все ж прослизнула на його обличчі, але він не виказав себе і з ніжністю поцілував.

Гості та батьки були в екстазі, лише мій молодший брат скривив брови, він явно запідозрив у зміні моєї звичної поведінки, фарс. Ох, розмови не уникнути, ще й підозрюю допит влаштує.

Свято було в розпалі. Константин був поруч та поводився як галантний кавалер. Мені ж не вистачало досвіду такого спілкування, спочатку шарахалася від його проявів уваги. Натомість його ставлення не переходило межі і демонструвало лише правила етикету. Він ледь чутно і обережно мене торкався за руку, обіймав за талію, весь час не відпускав та не відходив від мене. Часто кидав на мене вивчаючі погляди, а його усмішка не сходила з обличчя. Таким я його бачила вперше. Мені подобалася його турбота, проте я ловила себе на думці, що це лише гра, і потрібно завжди бути напоготові.

Я ж перебувала в центрі уваги, до нас підходили гості, вітали з заручинами та з моїм повноліттям, бажали всіх благ, які лише можна було уявити, розпитували про наші стосунки. Кавалер брав на себе ініціативу, розповідаючи про рік стосунків, та вміло віджартовувався, посилаючись на приватну інтимність. Все ж дозволяв собі легкі прояви флірту, але при цьому обережно і ретельно підбирав слова. Так продовжувалося близько години.  

Коли ми залишилися без уваги гостей, він шепнув на вухо, що хоче зі мною поговорити на балконі. Як і годиться, поклав свій лікоть для моєї руки і ми як пара вийшли на свіже повітря. Мене чекав ще один іспит.