Розділ 7.3

- Ти що,  знаєш?

- А то. Я повинен був із нею одружитися.

- Ну, твій Аллах, мабуть, уберіг тебе від цього, Кемаль. Може, варто познайомитись? Даліль прикольний чувак. Попри свої мільйони, простий, як дошка.

Я вже не чув, що мені казали. Дивився через відстань на ту, шлюбу з якоюсь колись так відчайдушно противився. Того, чий батько був моїм ворогом. А всередині здіймалася буря. Шалено небезпечна. Нестерпна. Мій колишній світ наче зім'яло під її силою.

З цього самого дня я зрозумів одне: мені не буде спокою, якщо я не володітиму нею. Нехай згодом. Але коли я чогось так сильно хотів, то завжди це отримував.

Темна тінь швидким кроком прямувала до мене. Я впізнав Саїда. Жорстко посміхнувся.Він не вбереже від мене Газаль, нехай навіть нам доведеться битися у двобої.

- Мій шейх?

Підіймаю долоню, закликаючи до мовчання. Немає нічого прекраснішого, ніж тиша передсвітанкової пустелі. Коли я починаю говорити, вірний друг сім'ї дослухається до кожного слова.

- Я знаю, що батько доручив тобі її безпеку. Ти не можеш не розуміти, що у моїй спальні вона не отримає від тебе жодного порятунку.

- Шейх Асір нічого не сказав про те, що я маю заважати тобі в цьому, Кемаль. Я лише можу дати присягу, що її ніхто з людей більше не скривдить ні словом, ні ділом. Але вони й не наважаться про це подумати. По-перше, покарання тих, хто це вчора спровокував, було достатньо, на перший час. Але коли ти зробиш її своєю жінкою, проти піде лише божевільний.

- Сподіваюся, що так. Я сам не в захваті від показової прочуханки. І згодом я зламаю її буйну вдачу, і тоді відвезу в наш маєток у горах. Поки що виконуй свій обов'язок.

- Що ти збираєшся робити, якщо вона так і не підкориться, Кемалю? - Запитує Саїд після довгого мовчання.

Він гадає, я визнаю поразку та відправлю Газаль додому? До Даліля, який дозволив їй набагато більше дозволеного лише тому, що приховує від неї секрет? Секрет, який поставить хрест на його найближчій науковій кар'єрі? Ні. Вона повернеться до свого колишнього життя, тільки якщо я цього захочу. Або моя спрага володіння одного разу буде задоволена.

Тоді найкращі адвокати складуть договір про нерозголошення. І я дозволю Газаль поїхати.

Від таких думок мені стає смішно.

Я не зможу її відпустити. Не для того я йшов слідом, як найдосконаліший мисливець і ризикував усім, викрадаючи її. Я зроблю цю чудову жінку своєю. І моя душа не знайде спокою, поки вона не покохає мене у відповідь.

- Вона підкориться. Повір, я вже знаю, як змусити цю зухвалу дівчинку подарувати мені своє кохання. І якщо ти вирішиш втрутитися, знай: я рішуче налаштований. Я дам тобі відсіч.

Саїд не сперечається. Легкий уклін, що розуміє посмішку. Він повертається обличчям до табору. А я відчуваю, як у всьому тілі дзвенить тріумф і відчуття влади.

- Що ти маєш намір робити потім? Адже ти, по суті викрав жінку, що одружена.

- У мене є свій козир, - згадую самовдоволене обличчя Даліля бін Заремі та зловтішно посміхаюся. - Те, що його знищить. Тому він не наважиться пред'явити мені права на свою дружину.

Я люблю Газаль Аль-Махабі. І вона – у моїй владі. Щастя теж вміє набувати найнесподіваніших форм…

Любі мої, незабаром буде продовження історії. Чекаємо!