Розділ 15. Тінь серед дерев

Тренувальний двір повільно спорожнів.

Король разом зі старим магом повернулися до палацу, щоб продовжити раду.

Ліка, Елін і Каель неквапливо йшли садовими стежками.

— То що таке Академія Арканум насправді? — запитала Ліка.

— Найкраща академія магії в усій Еларії, — відповіла Елін. — Туди потрапляють лише ті, хто має дар або великий потенціал.

— Тобто я там буду білою вороною.

— Скоріше... золотою, — тихо промовив Каель.

Ліка усміхнулася.

— Це був комплімент?

— Не звикай.

— Уже пізно.

Елін засміялася, а Каель лише похитав головою.

Вони звернули на вузьку стежку, що проходила крізь стару частину саду.

Тут було тихіше.

Високі дерева майже не пропускали сонячного світла.

Раптом Каель різко зупинився.

Його рука миттєво лягла на руків'я меча.

— Не рухайтеся.

Ліка завмерла.

— Що сталося?

Каель уважно вдивлявся в густі кущі.

— Ми тут не самі.

Запала тиша.

Навіть птахи перестали співати.

І раптом...

Між деревами майнула темна постать.

Так швидко, що Ліка подумала, ніби їй здалося.

— Там хтось є! — вигукнула вона.

Каель блискавично кинувся вперед.

— Залишайтеся з Елін!

За кілька секунд його силует зник серед дерев.

Ліка нервово закусила губу.

— Він завжди такий?

— Якщо відчуває небезпеку... так.

Минуло кілька довгих хвилин.

Нарешті Каель повернувся.

Сам.

— Ну? — нетерпляче запитала Ліка.

Він мовчки простягнув руку.

На його долоні лежала чорна пір'їна.

Вона була неприродно темною, ніби поглинала світло.

Елін зблідла.

— Ні...

— Ти знаєш, що це? — запитала Ліка.

Елін повільно кивнула.

— Такі пір'їни носять Вартові Тіні.

— Хто вони?

Каель відповів коротко:

— Люди, які служать тому, чиє ім'я вже багато років бояться вимовляти вголос.

— А можна хоч раз нормально відповісти?

Каель подивився їй у вічі.

— Поки що — ні.

Ліка схрестила руки.

— Знаєш, починаю підозрювати, що вас у дитинстві спеціально вчили говорити загадками.

Елін не засміялася.

Вона не зводила очей із чорної пір'їни.

— Якщо Вартові Тіні вже біля палацу... значить, вони теж щось шукають.

Каель міцніше стиснув пір'їну.

— І тепер я майже впевнений...

Він перевів погляд на Ліку.

— Вони шукають саме тебе.

Ліка мовчки ковтнула.

Ще кілька днів тому вона була звичайною дівчиною з України.

А тепер у магічному світі за нею вже полювали ті, про кого навіть не наважувалися говорити вголос.