Розділ 13. Рішення Корони

Зала кристалів повільно спорожніла.

Лише король Альдаріан, старий маг, Каель, Ліка та Елін залишилися біля зеленого кристала.

Тріщина більше не збільшувалася.

Та й не зникала.

Здавалося, вона завмерла, ніби чекала.

Король мовчки дивився на кристал.

Потім повільно обернувся.

— Скликайте Таємну раду.

Один із вартових негайно схилив голову й вибіг із зали.

Ліка тихо нахилилася до Елін.

— У вас тут завжди все так драматично?

Елін нервово всміхнулася.

— Насправді... ні.

— Ну хоч щось хороше.

Минуло кілька хвилин.

До зали увійшли радники, придворні маги та командири королівської варти.

Усі вони мовчки дивилися на тріснутий зелений кристал.

— Це правда... — прошепотів один із магів.

— Він пошкоджений...

Король зробив крок уперед.

— Відсьогодні це є найбільшою таємницею Еларії.

Ніхто за межами цієї зали не повинен дізнатися про тріщину.

Якщо народ втратить віру в кристали, почнеться паніка.

Усі схилили голови.

Старий маг розгорнув старовинний сувій.

— У наших архівах немає жодного заклинання, здатного відновити кристал.

Запала важка тиша.

— Але... — продовжив він, — існує місце, де можуть бути відповіді.

Ліка уважно слухала.

— Академія Арканум.

Елін здивовано підняла голову.

— Велика бібліотека...

— Саме так, — кивнув маг. — Там зберігаються рукописи ще з часів Першої Епохи.

Король перевів погляд на Ліку.

— Саме тому твоє навчання почнеться раніше, ніж ми планували.

Ліка кліпнула.

— Стривайте... Ви хочете сказати, що мене відправляють навчатися через кристал?

— Не лише навчатися.

— А що ще?

— Шукати відповіді.

Вона важко зітхнула.

— Я так і знала, що звичайним навчанням це не закінчиться.

Каель ледве помітно усміхнувся.

Король продовжив:

— Каелю.

— Так, Ваша Величносте.

— Ти супроводжуватимеш Ліку та Елін до Академії.

— Зрозумів.

Ліка перевела погляд із короля на Каеля.

— То виходить... ми тепер одна команда?

Каель кілька секунд мовчав.

Потім коротко відповів:

— Схоже на те.

Ліка всміхнулася.

— Ну що ж... Сподіваюся, ти вже звик до моїх запитань.

— Ні.

— Дарма. Їх стане ще більше.

Навіть король тихо засміявся.

Але його усмішка швидко згасла.

Він ще раз подивився на зелений кристал.

У глибині душі Альдаріан розумів...

Тріщина була не початком.

Вона була попередженням.

І якщо вони не знайдуть відповіді, незабаром під загрозою опиниться не лише Еларія, а й усі світи, пов'язані між собою давньою магією.