Розділ 8. Зала Зірок

Каель уже чекав біля дверей покоїв.

Він, як завжди, стояв рівно, склавши руки за спиною.

Побачивши Ліку, лише коротко кивнув.

— Доброго ранку.

— І тобі... — Ліка усміхнулася. — Ти взагалі колись спиш?

— Сплю.

— І навіть уві сні такий серйозний?

Каель на мить замислився.

— Можливо.

— Це вже діагноз.

Він ледь помітно усміхнувся.

— Ходімо. Король чекає.

Вони мовчки йшли довгими коридорами палацу.

Ліка із захопленням розглядала старовинні картини, статуї й величезні вікна, крізь які лилося ранкове світло.

Нарешті Каель зупинився перед високими круглими дверима, на яких були вирізьблені сім сяючих кристалів.

— Це Зала Зірок, — тихо промовив він.

— Назва вже звучить загадково.

— Вона була збудована ще до появи нашого королівства.

— Тобто вона старіша за всіх вас?

— Набагато.

Каель відчинив двері.

Ліка зробила крок усередину — і завмерла.

Зала була круглою. Купол замість звичайної стелі нагадував нічне небо, усіяне тисячами зірок. Вони повільно рухалися, ніби жили власним життям.

У самому центрі височів кам'яний постамент.

На ньому лежала велика книга в темно-синій обкладинці, прикрашеній срібними рунами.

Поряд стояли король Альдаріан і старий придворний маг.

— Ласкаво просимо, Ліко, — промовив король.

Вона підійшла ближче.

— Це місце... неймовірне.

— Тут зберігається історія Еларії.

Король поклав руку на стародавню книгу.

— Але сьогодні ми говоритимемо не про минуле нашого світу.

Він уважно подивився на Ліку.

— Ми говоритимемо про тебе.

Ліка мимоволі закусила нижню губу.

— Мені вже починати хвилюватися?

— Ні.

— Брехня.

Король тихо засміявся.

— Твій гумор допомагає тобі приховувати страх.

Ліка опустила очі.

— Іноді.

Старий маг відкрив книгу.

Її сторінки самі почали перегортатися, ніби їх перегортав невидимий вітер.

Раптом вони зупинилися.

На пожовклому аркуші з'явився малюнок семи кристалів.

Один із них світився золотим кольором.

Саме таким, як учора в тронній залі.

— Це... той самий кристал? — пошепки запитала Ліка.

— Так, — відповів маг.

— Але це лише початок.

Він провів пальцем по стародавньому тексту.

— Сім кристалів були створені, щоб підтримувати рівновагу між світами. Коли один із них пробуджується, це означає, що магія відчула великі зміни.

— І ці зміни... це я?

Король не поспішав із відповіддю.

— Ми поки що цього не знаємо.

У залі запанувала тиша.

Ліка важко зітхнула.

— Ви дуже любите відповідати загадками.

— Бо інколи загадка — єдиний спосіб дістатися правди.

У цей момент книга несподівано почала світитися.

Сторінки перегорнулися самі.

І просто посеред чистого аркуша повільно почали з'являтися золоті слова.

Усі завмерли.

Навіть старий маг зблід.

— Неможливо... — ледве чутно прошепотів він.

Ліка зробила крок уперед.

— Що там написано?

Король уважно дивився на текст, який щойно з'явився.

Його обличчя стало серйозним.

— Здається... книга чекала саме на тебе.