Розділ 10

— Що ти зробив зі мною?! — закричала я, хапаючись за голову.

Скай зупинився на порозі. Він не розумів мене. На його обличчі замість звичної зверхньої посмішки панувало повне спантеличення. Він підняв долоні, намагаючись мене заспокоїти.

— Аделі, тихіше... Я сам не розумію, що відбувається! — промовив він, ступаючи крок у кімнату.

— Це все твої бісові експерименти, чорт забирай! — не вгамовувалася я, переходячи на крик. Серце калатало десь у горлі, паніка переростала в чисту, неконтрольовану лють. — Ти щось зробив зі мною! Що це за магія?! Чому твій бісів голос у моїй голові?!

Він відкрив рота, щоб щось пояснити, але я не збиралася його слухати. Рвучко скоротила відстань між нами й із розмаху вдарила його кулаками в груди, вкладаючи в ці удари весь свій страх і безсилля. Його тверда, як залізо, гвардійська форма навіть не здригнулася, але сам Скай терпляче зносив мій град ударів.

Аж поки не перехопив мої зап'ястя.

Його пальці замкнулися на моїх руках міцним, але обережним кільцем.

— Послухай, Аделі... — почав він уголос, вирівнюючи дихання.

«Не знав, що вона така істерична...» — виразно, з явним роздратуванням пролунало в моєму мозку.

Я застигла. Мої очі розширилися від обурення.

— Хто?! — заскреготіла я зубами, вириваючись із його хватки з такою силою, що він був змушений відпустити мої руки. — Я — істерична?!

Скай здригнувся, ніби його вдарили струмом. Він зробив крок назад і знову підняв долоні догори, розвівши руками.

— Я не хотів! — швидко виправдався він, і в його очах уперше промайнув справжній сполох. — Я не винен, що ти чуєш мої думки!

«А я чую твої...» — похмуро подумав він, і його внутрішній голос відбився луною в моїй голові. «І це, дідько б його забрав, надто кепсько. Це взагалі не грає мені на руку...»

Я притиснула долоню до грудей, відчуваючи, як між нами розкручується невидима, гаряча туга спіраль ментального зв'язку. Якесь божевілля. Повільно видихнула, змушуючи себе опанувати тремтіння в руках.

Не можна думати емоціями. Так завжди казав батько. Холодне серце, тверезий розум — тільки це рятує життя. Але як, дідько б його забрав, дотримуватися цього правила, коли я навіть не розумію, де мої власні почуття, а де чужі?! Де мої думки, а де — його?

Втім, по ньому теж не можна було сказати, що він володіє ситуацією. У його голові панував не менший хаос, ніж у моїй.

Я пильно глянула на нього, збираючи докупи ті декілька слів його мовою, які встигла вивчити й закарбувати в пам'яті. Якщо я хочу вижити в цьому світі, мені потрібна їхня мова.

— Здогади? — спробувала вимовити я, чітко карбуючи звуки.

— Магія, — коротко відповів Скай уголос, але в його голові в цей момент розгорталася зовсім інша картина.

Він гарячково прокручував у думках увесь минулий день. Наш бій. Наш поцілунок — особливо в деталях. У моєму мозку яскраво спалахували його слова про губи, які він подумки назвав соковитими й спокусливими, та про мої пальці, які так відчайдушно й міцно заплуталися в його білявому волоссю.

— Стоп! — випалила я, відчуваючи, як щоки спалахують диким жаром.

Чорт! Чорт! Чорт! Зупини свої фантазії, блондинчику!

— Я просто намагаюся зрозуміти, що відбулося! — захищаючись, промовив він уголос, вирівнюючи дихання.

Я зробила крок до нього й рішуче встала навшпиньки, опинившись обличчям до обличчя з цим велетнем.

— Знову? — глузливо запитав він, злегка схиливши голову.

— Перевірити, — процідила я, закотивши очі.

Здається, у мене все краще й краще виходило говорити його мовою, бодай короткими фразами.

«Я зовсім не проти такої перевірки...» — хмикнув він у думках і раптовим, владним рухом притягнув мене за талію до себе.

— Перевірити... — видихнула я йому прямо в губи, намагаючись зберегти хоч краплю удаваної байдужості.

«Авжеж, Аделі, вдавай далі, ніби тобі це не сподобалось...» — заявили його думки в голові. 

І перш ніж я встигла заперечити, Скай впився в мої губи. У цей раз — жадібно, гаряче, без жодного шансу зупинити цей божевільний порив. Його долоні повільно й впевнено ковзали моєю спиною, притискаючи мене до свого міцного тіла.

Він цілував настільки пристрасно й бажано, що на мить мої ноги підкосилися. Земля пішла з-під ніг, але Скай миттєво спіймав мене, не даючи впасти.

— Обережно, загадкова незнайомко, — прохрипів він прямо в мої розтулені уста й знову накрив їх глибоким поцілунком.

Я вже не опиралася. Забувши про всі застереження, лише міцніше обійшла його шию руками, притискаючись упритул. Чорт! Чорт! Чорт!

«Її руки такі ніжні... Дідько, я хочу більшого. Набагато більшого...» — палали його думки в моїй голові, змішуючись із моїм власним прискореним пульсом.

Я не знаю, що ми намагалися перевірити цим експериментом, але в той момент обидва думали геть про інше.

А потім він зненацька відсторонився.

«Схоже, це взагалі не допомогло...» — похмуро пролунав його голос у моїй голові.

Я глянула на нього, важко дихаючи. Мій розум туманився.

У його голові все ще палахкотів яскравий спалах: «Ці соковиті губи мене колись зваблять остаточно...»

А вголос Скай вимовив абсолютно спокійно, ніби нічого не сталося:

— Варто перевірити, наскільки далеко сягає цей наш ментальний зв'язок.

Він розвернувся й прискореним кроком вийшов із кімнати.

— І це все, що ти скажеш після того, як мало не зґвалтував мій рот?! — крикнула я йому навздогін, не стримавши обурення.

«Чую по інтонації, хтось дуже обурений...» — виразно насмішкувато мовив його внутрішній голос, який ставав усе тихішим, у міру того як Скай відходив коридором.

Я залишилася одна. Щоки палали, губи пекли від його жорсткого поцілунку. Я ходила кімнатою, не в змозі викинути з голови відчуття його рук на моїй спині, і все ще чула відлуння його думок.

А потім... зненацька все затихло.

Голос Ская в моїй голові просто зник. Згасав, згасав — і обірвався, залишивши після себе дзвінку, майже болісну тишу. Відстань спрацювала.