8 (4)

Впала б, але я підіспів саме вчасно. Підхопив Леандру, втримав, пригорнув до грудей. Вона мимоволі обійняла мене руками за шию, а я тримав долоні на тонкій дівочій талії.

– Все гаразд? – спитав пошепки. – Перелякалась?

– Дуже слизько.

– Зима буває підступною, – кивнув я. – В тебе просто нема звички стежити за землею.

– Я не знала, що вона вміє так легко вислизати з-під ніг.

– Взимку вона робить це завжди. Згадай про ковзанку.

– Не розумію, як можна це любити, – Леандра зашарілась, не поспішаючи вивільнятись з моїх обіймів. – Холодно, волого…

– Так, зима має свої недоліки. Однак і красу теж має. Не можна не любити те, в чому постійно живеш сам. Інакше збожеволієш, – я схилив голову набік. – Все, що нас оточує, певною мірою прекрасне. Просто в ньому є і жахливе.

– Навіть у смерті можна знайти прекрасне? Хіба?

– Хтось помирає, хтось народжується.

Ми дивились одне одному в очі, не здатні відірватися. Я відчував, як гулко билось серце в грудях Леандри. Не знаю, що так схвилювало її, проте дівчина ніяк не могла вгамувати ані серце, ані усмішку, що зацвітала на вустах.

Бажати зараз поцілунку було дуже дивно, однак ми обидва думали про це. я не вмів читати чужі думки, але чомусь не сумнівався в Леандрі. Навіть потягнувся до неї, але, на щастя, Сіверт поцілив в нас сніговим снарядом.

Ми відскочили одне від одного, ніби підлітки, яких застали зненацька, а не дорослі король та принцеса ворогуючих королівств. Леандра знов побігла за Сівертом, я трошки пригальмував, дозволяючи їм захопитися грою.

Однак той момент, той потяг між нами перетворився тепер на неприємний осад, і я не знав, як його позбутися. Дивно тягнуло в грудях.

Сіверт теж відчув, що веселощі не такі щирі, як були досі. Він спинився і сказав:

– Не хочу більше битися. Снігу підсипало. Давайте ліпити?

Я погодився, однак було очевидно, що снігу тут недостатньо. Леандра, трошки подивившись на наші страждання, сказала:

– Тут, напевне, надто добре прибирали. Проте в королівському саду є місцина, куди нікому не можна заходити, і там прохолодніше. Що, як снігу там більше?

– Можливо! Покажеш? – попросив я.

Леандра повела нас вузькою стежкою поміж дерев, аж доки не опинилась у просторому кам’яному саду. Тут не було дерев, тільки невеликі кущики та кам’яні доріжки, а між ними – поле.

Сіверт одразу ж випробував глибину снігу. Тут його було достатньо, і хлопчик взявся за діло, розчистив невеликий майданчик під фігуру. Я допоміг йому, а тепер трамбував сніг довкола.

– Йди, роби основу, – сказав я синові. – Поки тут все втрамбую.

– Добре, тату!

– Що це за місце? – повернувся я до Леандри.

– Сад моєї бабусі.

Он воно що… Так, тут відчувався дух північанки. Напевне, і артефакти якісь використовували, аби затримувати холод і сніг.

Я боявся уявити, наскільки ж жінка, яку змусили забути про своє походження, важко звикала до теплого півдня, як намагалась не тужити за рідним домом. Чи не відчую я те ж саме, надто затримавшись в Естреї?

Сіверт покотив вперед снігову кулю. Вона поступово наростала, і малий дзвінко розсміявся. Я замилувався сином і на якусь мить геть втратив пильність. Сіверт біг рівною доріжкою все далі і далі, ми з Леандрою просто йшли слідом, коли небо вмить потемнішало. Я підвів погляд, щоб побачити, що це за чорна хмара нас накрила, і пополотнів.

Над нами ширяв велетенський дракон.

Давній страх з полювань дав про себе знати. Північани добре розуміли, що дракони кидаються на рухомі цілі, тому в жодному разі не можна зрушати з місця, приваблювати до себе зайву увагу, але я помчав до сина щодуху.

Дракон, звісно, був швидшим.

Він стрілою кинувся між нами. Земля здригнулась, коли дракон впився кігтями в промерзлий ґрунт і вдарив хвостом по доріжці. Він змахнув крилом, збиваючи мене з ніг. Удар був достатньо потужним, аби я відлетів на кілька метрів і впав на спину.

Дракон рикнув і повернувся до Сіверта. Я зі свого місця міг бачити лише, як малий застиг, здивовано роздивляючись гігантську потвору.

– Ні, – прошепотів я. – Ні, Сіверте.

Темрява накочувала хвилями. Я чіплявся за свідомість, не дозволяючи простому удару збороти мене, але паніка все одно була засильною.

Що робити?

Людина проти дракона ні на що не здатна, якщо тільки…

Якщо тільки ця людина не заклинач дракона.