8 (3)

Син зацікавлено дивився на мене. Він не сказав цього вголос, але питання «хто така Леандра» можна було легко почитати у широко відкритих дитячих очах.

– Ви вже бачилися з нею, це південна принцеса. Жінка, яка… Має зайняти місце королеви поруч зі мною.

– Місце мами?

– Так, – неохоче відповів я. – Твоя мама була королевою, і Леандра теж має нею стати.

– Отже, вона буде твоєю дружиною? А у вас будуть інші вовченята?

– Вона буде моєю дружиною, але поки що це союз формальний, для наших народів, аби вони могли краще почуватися один поруч з одним, – я спробував дібрати правильні слова, не впевнений в тому, що це спрацює як слід. – Від такого нових вовченят не буває. А чи стане вона подругою мого серця, чи ми тільки правитимемо рука об руку, я не знаю. Однак це точно не відбудеться швидко. Та в одному я можу тобі заприсягтися, Сіверте, ти завжди будеш моїм любим сином, навіть якщо я матиму ще дітей.

Він обійняв мене за шию рученятами, а тоді промурмотів:

– Добре. Я згоден з нею побачитися.

– Дякую, – з полегшенням видихнув я. – Ти дуже розумний хлопчик і моя опора, Сіверте.

– А куди ми підемо? Ми будемо ліпити разом снігові фігури?

Я не думав над цим, але легко погодився. В королівському саду було безпечно, і я чомусь анітрохи не сумнівався, що Леандра ніколи в житті не ліпила фігури. Принцесу тримали далеко від усіх розваг, таких звичних для кожної дитини Півночі.

Ми піднялися до неї у вежу, і я постукав в двері. Леандра дозволила увійти, і ми з Сівертом зазирнули всередину. Дівчина стояла, вбрана у теплу сукню, перебирала в руках шаль. Було помітно, що дівчина переживала. Напевне, хвилювалась через майбутню зустріч, бо, коли побачила Сіверта, наїжачилась ще сильніше.

Усмішка, яку Леандра витиснула з себе, виглядала неприродно, однак дівчина опустилась на коліна, аби її очі були приблизно на рівні з сівертовими, і промовила:

– Привіт.

– Привіт, – хлопчик підійшов ближче і серйозно простягнув їй руку. Леандра стиснула у відповідь маленьку долоньку. – Тато сказав, ти сьогодні будеш гратися з нами.

– З задоволенням, якщо приймете в свою компанію, – кивнула дівчина.

– Тоді ходімо.

Сіверт повів Леандру за собою. Я ледь встиг допомогти принцесі підвестись на ноги, і ми вийшли з вежі. Коли треба було спускатися довгими сходами, я знов підхопив сина на руки.

Слуги опустили на мої плечі та плечі Леандри теплі плащі. Вона міцно вчепилась пальцями в білу хутряну оторочку і прискорила крок, спускаючись сходами.

– Ми будемо ліпити снігові фігури, – пояснив я Леандрі. – Ти колись таким займалась?

Дівчина заперечно похитала головою.

– В Естреї не кожної зими є достатньо снігу, щоб щось з нього ліпити.

– Невже за всі твої роки ні разу не було достатньо снігу? – хитро поцікавився я.

Леандра опустила очі.

– Було, – відказала вона, – однак це не заняття для принцеси. Та у нас і не прийнято. Коли стає холодно, більшість людей намагаються триматися всередині.

Я бачив, коли гуляв вулицями, як веселився місцевий люд на вулицях, радіючи снігу. Навряд чи це ми, північани, так швидко змінили їх ставлення до холоду. Однак не варто дивуватися, що принцеса ставилась до всього інакше, ніж звичайні мешканці Естреї.

Та навіть з аристократією принцесу не варто порівнювати.

– Але ж сніг – це весело! – вигукнув Сіверт. – Мені подобається рити снігові нори…

– Нори?

– Ми прокладаємо справжні ходи в снігу на Півночі, – пояснив я, – тут в такому просто нема потреби, хіба що задля розваги.

Сіверт хотів вирити нору і тут, але, опинившись на вулиці, зрозумів, що це неможливо. Насипало не так багато, всього до щиколотки. Хлопчик покрутився в саду, шукаючи матеріал для снігових фігур.

– Мало, – надув губи він. – Давайте грати в сніжки.

– Гаразд, – згодився я. – Давай!

Леандра не сперечалась з нами. Однак вона не чекала, що Сіверт обере її першою жертвою. Не ухилилась від снігового снаряду, скрикнула.

– Я не можу кидати у відповідь в дитину! – вигукнула дівчина.

– Все ти можеш!

Спочатку Леандра протестувала, але, спробувавши, розвеселилась. Побігла за Сівертом, але скрикнула, послизнувшись на камінні. Дівчина змахнула руками, мов пташка крилами, намагаючись втримати баланс, проте не впоралась і полетіла просто у снігову кучугуру.