8 (1)

Йоганнес

Іноді мені здавалось, що Леандра впевнена: північани геть байдужі до смерті, тому, втрачаючи когось, не відчувають ані відчаю, ані болю. Саме тому й відпускають так легко своїх загиблих близьких, ніби не трапилось біди.

Насправді нам теж боліло – просто у суворому північному краї звикаєш ставитися до смерті інакше, прощатися швидше.

Аби не втратити тих, хто ще живий і може боротися, не дозволити жаху та відчаю поглинути з головою. Це завжди найскладніше.

Саме тому я, дорослий чоловік, король, м’явся біля дверей, що вела до дитячої мого власного сина, і не знав, що робити далі. Обіцяв Леандрі, що сьогодні вона познайомиться з Сівертом ближче, але тепер не знав, чи справді хлопчик реагуватиме на це спокійно, чи йому буде боляче бачити мою обраницю.

Як пояснити дитині, що означатиме цей шлюб для нас і для країни, якщо я сам до кінця цього не розумів і не міг дати визначення?

– Ти що, півгодини тут стоїш?

Я здригнувся та озирнувся. За спиною, весело всміхаючись, спинився Давет. Він подивився спочатку на мене, потім на двері, що вели до кімнати, і похитав головою.

– Ніколи не бачив тебе настільки несміливим.

– Не чекав побачити тебе зараз тут, – відзначив я. – Хіба ти не мав вирушити до свого батька?

– Мав, – погодився Давет. – Я вже давно не мешкаю в Саорі, проте державні обов’язки не відпускають. Сьогодні важливий день для мого брата. Але хотів попрощатися з Алектою.

– Вона не полетить?

– Вважає, що потрібніша тут. Та й я повернусь за кілька днів, Йоганнесе, ти точно не встигнеш скучити, – друг підморгнув. – То чому ти стовбичиш?

– Хочу познайомити Сіверта з Леандрою. Ну тобто, вони вже бачились, але я хочу розповісти синові про те, що Леандра стане моєю дружиною, і не знаю, чи зможу дібрати правильні слова. Мені б дуже хотілось, щоб вони поладнали. Нам обом би так було простіше. Навіть… Всім трьом.

– Йоганнесе…

– Я знаю, що це складно. І не чекаю, що Леандра замінить Гретте так, як… – я затнувся і зиркнув на Давета.

Він розповів мені по секрету, що його рідний батько – загиблий герцог Санті, а Даміано Антіріс – лише названий. Однак Даміано любив сина понад усе на світі і виховував його так, як слід виховувати рідну дитину. Ставши батьком, я сам запитував поради у герцога Антіріса, бо знав, що цей чоловік не обмане і не порадить злого.

Однак Давет був зовсім маленьким, та й його кревний батько – люта потвора. Сіверт же любив Гретте, а вона – його, і я ніколи не проситиму свого сина забути рідну матір. Переконуючи Леандру, що нам все вдасться, я поступово сам втрачав певність.

Тим паче…

Ми поки що були чужими. Це політичний союз, а не союз з кохання.

– Кожна родина має свою історію, – хитнув головою друг, – і повторити її не вдасться. Однак ти повинен спробувати побудувати щось своє.

– Повинен, – погодився я, – хоча сумніваюсь, що роблю все правильно.

Давет ворухнув рукою, захищаючи нас від випадкових слухачів, зиркнув з-під лоба і тихо спитав:

– Що ти відчуваєш до Леандри? Я ж бачив вас разом, і мені здавалось, що це не лише через Холодні Гори. Між вами щось зароджується.

Я невпевнено знизав плечима. Дівчина мені подобалась, вона була розумною і не здавалась перед труднощами. Однак між нами все ще забагато секретів, а почуття не виникають настільки швидко, і тим паче, не в таких умовах. Переконаний, що Леандра досі побоювалась мене.

– Важко відповісти, друже, – зітхнув я. – Ми… союзники, а не вороги, і це все, чого поки вдалось досягнути. Я хочу вберегти її і допомогти. Король Нікандро робив все, що міг, аби змусити Леандру вважати нас чудовиськами, але вона не піддалась. Це дорогого вартує, сам розумієш. Проте мені все ще дуже важко пробачити все, що Фаргосс зробив з моїм народом.

Давет поплескав мене по плечу.

– Переконаний, що ти розберешся. Постарайся сказати Сівертові правду. Скажи, що Леандра тобі подруга, нічого більшого. Ти ж виховував його не за південними законами, в нього не виникатиме питань, чи може жінка стати другом.

Нервовий смішок зірвався з моїх вуст сам собою.

– Так, місцеві уже б назвали мене божевільним, ще на цьому етапі, – похитав головою я. – Добре, що на півночі такими дурницями не займаються.

– Головне, щоб Леандра сама захотіла тієї дружби, – відзначив Давет.

– Сподіваюсь, вона не бреше, коли каже, що хоче союзу… Ми вже багато чого зробили, назад так просто не повернеш, – я втомлено потер скроні. – До речі, Давете… Ти зміг перевірити, що за чари були у тій воді? Визначити їх джерело? Від тебе досі не було звісток стосовно цього.