6 (2)

Я витримав його погляд і похитав головою.

– Про довіру поки що не йдеться. В першу чергу ми союзники. Я не можу схилити свою голову і підставити народ перед жінкою, що служила Півдню, доки не дізнаюсь, яка вона насправді.

– Бодай ти не розгубив залишки здорового глузду, – всміхнулась Хельга Північна Лисиця, – приємно чути, що ти не закоханий в неї, Йоганнесе.

– В жодному разі.

Між нами з Леандрою був зв’язок, який я поки не міг пояснити розумом. Мені хотілось, аби вона поладнала зі мною. Проте про кохання не йшлося…

Поки що.

Невідомо, що станеться потім. Я ніколи не кохав достатньо палко, аби це почуття затьмарювало все на світі. У мене було дві любові.

Моя країна, що заслуговувала на кращу долю, і мій син, який мав отримати все найкраще, прожити життя, в якому він не знатиме ні жахливої потреби, ні голоду, ні холоду.

Чи знайдеться місце в серці для когось ще? Невідомо. Поки що я волів того не знати, навіть не озвучувати таке питання.

– Нараду закінчено, – вирішив я зрештою. – Вебйорне, лишися. Потрібно поговорити.

Рись затримався. Ми дочекалися, доки всі інші вийдуть з кімнати, і я прямо спитав його:

– Звідки тобі було відомо про дар, і чому ти не доклав про це раніше? Я мав знати. 

– Тоді ти б не став брати її за дружину?

– Тоді я б розумів, про що йдеться. Вона драконяча заклиначка, і тобі добре відомо, що це руйнівна сила. Ми сподівалися, що всі маги з цим даром… Загубилися, втратили дар, коли дракони стали частіше пов’язуватися з вершниками. З зайнятими драконами так контакт не встановити, на щастя.

– Думаю, про деталі тих чарів тобі краще говорити з Даветом, – хитнув головою Вебйорн. – Він ліпше на них розуміється. Традиція пов’язувати драконів родом з Саору, це вони відкрили спосіб встановлення непохитного зв’язку. Фаргосс зазвичай діяв інакше. Та й ельфи також…

– Цій традиції чимало років, але я справді поговорю з Даветом. Перший вершник з’явився саме в Саорі. Однак, ти не відповів на питання.

– Кров мала комусь передатися. Рисі, сам знаєш, гарні шпигуни, – відказав Вебйорн. – Крім того, бабуся принцеси була північанкою. Вони навіть схожі.

– Це правда. Хоча Леандра не знала про це.

– Про походження своєї бабці? Що ж, я навіть не здивований, – гмикнув Вебйорн. – Так чи інакше, пропоную мислити фактами зараз. Нікандро не застосував драконів, проте ритуали шаманів показували, що дар не втрачено. Він мав в комусь жити. Інших дітей, окрім принцеси Леандри, у короля не було. Я бив навмання.

– І виявився правим.

– Саме так. Йоганнесе… – він затнувся. – Це небезпечно, і ти добре знаєш, з ким зв’язуєшся. Прошу тебе, бодай не ризикуй намарне. Не довіряй їй аж надто.

– Я не довіряю.

– Всі так кажуть. А потім вглядаються в прекрасні дівочі очі, і все, нема чоловіка. Кохання – підступна сила.

– Нема між нами кохання.

– Поки що, – Вебйорн поплескав мене по плечу. – Поки що. Однак ти вже її захищаєш. І зібрав цю нараду, аби представити її. Чому так скоро? Чому не дав бодай Сваргу заспокоїтися?

Я не був впевнений, що можу довіряти Рисям. Якби зараз говорив з Даветом, то легко поділився б тим, що змусило мене так вчинити. Та власне, друг і знав. Я повідомляв так всім, що Леандра – моя, що її не можна зачіпати.

Ясно давав зрозуміти, що станеться, якщо хто-небудь посміє зачепити її бодай пальцем. Того я знищу. Бо це виступити проти короля.

Однак чи розповідати Вебйорну правду?..

– Хтось скористався небезпечним прокляттям проти Леандри, – промовив я, вирішивши, що простежу за Риссю і зможу зрозуміти за поведінкою кланів і надалі, чи причетний він до цього. Кому розповість? Кому служить?

Треба попросити Давета, він в таких чарах для стеження майстер, аби виплів зв’язок та не зводив очей з Вебйорна.

– Вона мало не загинула, – продовжив я. – Тому часу нема. Я повинен захистити її бодай своїм словом, аби нікому з наших не прийшло в голову мститися.

– Невже ти гадаєш, що це…

– Хтось з кланів? Я не впевнений. Мені здавалось, ніхто на нашому боці не володіє такою магією. Але я бодай частину небезпеки прибрати мушу.

– Зараз вона стане ще помітнішою. Мішенню, – Вебйорн зітхнув. – А що хоч за прокляття?

– Щось пов’язане з силами природи. Я не можу до кінця визначити, як саме, бо моя магія геть інакша.

Чоловік замислився.

– Цікаво… – він гмикнув. – Дуже цікаво. А ти не думав, що це може бути Давет? Що, як Саору невигідне твоє об’єднання з Фаргоссом зараз?