9

Соромилася я не довго. Ініміс абсолютно не звертала увагу на мою оголеність, і анітрохи не соромилася своєї.

- Ну що, готова? - запитала вона, щойно я опустилася навпроти неї.

Дивлячись до чого. Але відповісти я не встигла: Іні дмухнула на воду, зробила рух довгими пальцями, ніби послала поверхнею щось легке й невагоме. Спочатку по воді пішли дрібні брижі, а наступної секунди дзеркально гладенька поверхня купелі завирувала, наче хтось невидимий причаївся на дні й щосили пускав звідти бульбашки.

Від несподіванки я підхопилася, але потім із гучним хлюпом упала назад. Я й сама до пуття не розуміла, чи то я просто послизнулася, чи то Ініміс смикнула мене за ногу. Вона так задерикувато реготала і насолоджувалася моїми переляком і розгубленістю, що незабаром і я приєдналася до неї. Швидко освоївшись у вируючому басейні, я не втрималася і «помстилася» дівчині, відправивши під воду і її.

Вдосталь награвшись, ми нарешті заспокоїлися. Відкинувши голови на бортик, ми насолоджувалися прохолодною водою, обдаровуючи одна одну втомленими посмішками.

Спільна ванна ще більше заохотила нас одна до одної. Ми завмерли, відчуваючи, що наближається той самий момент, коли доведеться говорити по душах. Кожна з нас мовчала, роздумуючи, з чого б почати.

- Напевно, мені раніше подобалася вода, - я перша перервала незручне мовчання, - Здається, я б зараз і заснула в цьому басейні.

- Мене теж вода завжди заспокоює, - відповіла дівчина, раптом закусила губу і майже пошепки запитала:- Я просто не уявляю, що мені робити. Бабуся мовчить. Але я дуже сподіваюся, що вона щось придумає.

Я нервово смикнула плечем. Може, і придумає. Але ж є дуже просте рішення - знову втекти. Одного разу вони вже сховалися, дуже навіть успішно. Чому б знову не виконати той самий фокус? Мене вже точно тут нічого не утримує. Щоправда, доведеться тягнути за собою стареньку. А в її то роки пускатися в перегони - те ще задоволення.

- Послухай, Іні. Ми можемо втекти.

- Ми? - вона підняла вгору соболину брову.

- А чому б і ні? Ти ж не думаєш, що я кину тебе?

- Ми тільки познайомилися. Я не сміла пропонувати тобі це. Спробувати можна, хоча я не надто вірю в цю затію.

- Чому?

- Дядечко вистежив нас і, думаю, передбачив різні варіанти. І нашу втечу - в тому числі. Але спробувати варто.

Вона подивилася вгору, немов звіряючи час зі світилом.

Я простежила за її поглядом, ніби теж у цьому щось розумію.

- Ах, ти ж гад такий! - скрикнула я, прикриваючи свої пікантні місця долонями. - А ну, брись звідси!

Біля самого склепіння з гілок і листя завис дракончик із потішною мордою, переливаючись у променях світла, немов мильна бульбашка.

Іні простежила за моїм поглядом, подивилася на мене, знову простежила за моїм поглядом, насупилася.

- Найтірі, кого ти там побачила?

Далеко не відразу я зрозуміла, що вона просто не бачить його. Тоді, питається, що це за дракон? Чи просто так пустує моя уява?

Ніби почувши мої думки, дракон потішно закотив очі, мовляв, було б через що шуміти. Але тим не менш, тут же зник. Сумніваюся, що він кудись полетів. Швидше за все, просто злився з ландшафтом. Але й на тому спасибі. Не перестаючи прикриватися руками, я пояснила Іні:

- Ти розумієш, мене переслідує дракон. Прозорий, немов мильна бульбашка.

- Мильна бульбашка? Прозорий? І до того ж - дракон?

Іні дивилася на мене із сумнівом. Не знаю, що там вона про мене в цей момент думала, але мені дуже захотілося виправдатися перед нею.

- Розумієш, він кілька разів рятував мене. І коли я падала зі скелі. І коли... - мало не проговорилася їй про величезне яйце, заховане в печері. Але чомусь раптом вирішила не розповідати про нього... - Загалом, кілька разів рятував. Він чомусь переслідує мене.

- Ну, так запитай його, що йому від тебе потрібно.

Я задумалася. Ось саме такий варіант мені й на думку не спадав. А чому б, справді, просто не запитати його? Але ж не голяка вести бесіду з дивним, нехай і не злим чудовиськом.

Я потягнулася за своїм комбінезоном.

- Найті, почекай, - дівчина швидко встала і потягнулася до стопки одягу, що лежала осторонь. - Тільки не ображайся, але твоє вбрання виглядає, як би це сказати, не зовсім пристойно.

Я спалахнула від обурення - порівняно з прозорими клаптиками, в яких Іні ще недавно хизувалася переді мною, мій комбез має просто по-пуританськи цнотливий вигляд. Але моє обурення тут же захлинулося. Іні дістала ще одну стопку з одягом і простягнула її мені.

- Приміряй-но це. Ти нічого не подумай поганого, воно абсолютно нове.

Та навіть і не будь воно нове, я б не образилася.

Шаровари були зшиті з найтоншого шовку бежевого кольору. Манжети по низу були розшиті яскравими нитками і камінням. Точно такими ж візерунками була прикрашена і туніка темно-смарагдового кольору. Ніжний візерунок з гілочок і квітів вився по викоту горловини, по низу рукавів і по подолу. Про таку красу можна було тільки мріяти.