18

Від несподіванки Анабель мало не розлила гарячий чай на себе. Цікавість хто видає себе за неї заполонила її. Мабуть, Вінс правильно зрозумів натяк. Ейнар не знайомий з принцесою, тому нею може прикинутися будь-яка дівчина. Чоловік зняв зі своїх колін серветку та поставив на стіл.

- Дуже добре. Запроси її у тронну залу, зустрінемо з усіма почестями. – При цьому хижо усміхнувся і перевів погляд на дівчину: – Бачиш, а ти казала не з'явиться. Ходімо, познайомиш мене зі сестрою.

До тронної зали вони дійшли швидко. Анабель одразу помітила, що родинних портретів немає і серце неприємно закололо. Таки знищив спогади про королівську династію. Образа наповнила її душу, проте обурюватися вголос дівчина не стала. З ненавистю спостерігала як ікарієць владно займає місце на троні, де ще не так давно сидів її батько. Важко залишатися спокійною, коли владу яка належить тобі узурповує чужинець. Принцеса з усіх сил стримувала свій гнів.

- Ходи до мене. Стоятимеш поруч, щоб твоя родичка одразу тебе побачила.

Дратував цей спектакль, але Ейнар бажав пафосу, показати свою величність. Захопив не тільки владу, а ще й сестру. Зараз буде шанс здобути свободу, і щоб не втратити його Анабель покірно виконувала вказівки ікарійця. У зал зайшла дівчина і принцеса впізнала в ній свою фрейліну – Летицію.

Ейнар прискіпливо оглянув гостю. Чорне волосся закладено у високу зачіску та прикрашене блискучою тіарою з коштовними камінцями, карі очі з-під густих вій зі страхом дивилися на нього, а круглий ніс та ямочка на підборідді робили її схожою на пекінеса. Бежева пишна сукня з довгими рукавами їй не личила, майже зливалася з кольором шкіри. Проте, на вроду принцеси Ейнару начхати, хотілося вирішити державні справи. Урочистий голос відрекомендував:

- Її Високість принцеса Алданії Анабель Альденс.

Дівчина стояла біля дверей та не наважувалася наблизитися. Нагадувала полохливу лань, яка остерігається хижака. Така реакція забавляла. Її четверо охоронців знаходилися позаду, весь час тримаючи руки на своїх мечах і в будь-яку хвилину готові вихопити їх. Ейнар хмикнув, наче вони вчотирьох захистять принцесу. Анабель тихо, наче боячись розбудити сплячого звіра, промовила:

- Я прийшла на Вашу вимогу. Тепер Ви відпустите Мірабель?

- А доля Вашого нареченого Вас не цікавить?

У очах принцеси промайнув вогник здивування. Вона нервово відкрила барвисте віяло та ритмічно почала обмахувати ним своє обличчя. Вхопилася благальним поглядом у свою сестру. Мірабель пояснила:

- Найджел у темниці. – Дівчина зробила крок вперед і звернулася до Ейнара: - Анабель не знала. Зараз ти звільниш його ми всі разом сядемо за стіл переговорів. Твою велич у цьому залі принцеса уже оцінила, тож досить розігрувати виставу.

Ось хто поводився як справжня королева. Навіть бувши полонянкою віддавала накази. Ікарієць не любив, коли йому кажуть, що робити, але оскільки це сказала Мірабель, то зовсім не дратувало. Він гнівно поглянув на неї, нехай не вважає, що може усім розпоряджатися.

- За стіл переговорів сяду я і її Високість принцеса Анабель, а твоя присутність там зайва.

- Анабель не буде нічого обговорювати без мене.

Така заява шокувала. Схоже ця дівчина управляє навіть своєю ще не коронованою сестрою. Принцеса, не вагаючись, підтвердила її слова:

- Я хочу, щоб на обговоренні були присутні Мірабель та Найджел.

- Як забажаєте – якомога байдужіше промовив Ейнар.

Ця зустріч його веселила. Цікаво, чи герцог теж наказує новоспеченій королеві як вона має чинити. З такою безхарактерністю він швидко зломить Анабель і вона підпише все, що йому потрібно. Вони сіли за довгий прямокутний стіл. Принц зайняв місце у голові стола. Навпроти, ніби підкреслюючи свою важливість, розмістилася Мірабель, а ліворуч від неї покірно сіла принцеса.  Харольд привів Найджела. У брудному одязі, із надірваними ґудзиками на піджаці, з блідим обличчям та розкуйовдженим волоссям, зараз герцог мало нагадував чепурного аристократа. Очі Мірабель загорілися, наповнилися теплом та любов'ю. Ейнар гнівно стиснув руки в кулаки. Він таки не помилився і вона щось відчуває до цього сопляка. Дівчина не соромлячись знову дозволила собі чергову вільність і розпорядилася:

- Сідай, Найджеле. Анабель прибула, щоб нас врятувати, адже і її наречений, і сестра потрапили в полон. 

Герцог невпевнено кивнув та сів біля Мірабель, навпроти своєї нареченої. Ейнар показав рукою на стілець і Харольд слухняно зайняв вказане місце. Зрештою, цей ікарієць не тільки найкращий друг свого повелителя, а ще й розумний радник. Під пильний погляд непокірної полонянки, Анабель, наче отримала удар по нозі від сестри, невпевнено розпочала розмову:

- Які Ваші умови, щоб звільнити цих небайдужих мені людей?

Одне припущення, що Ейнар має відпустити Мірабель, розбурхала в його душі тривогу. Звір, що причаївся всередині запекло протестував, не бажав відпускати цю дівчину. Приховуючи свої емоції, принц намагався говорити спокійним тоном.

- Для початку підпишемо договір. Ви зрікаєтеся престолу і відаєте його мені, визнаєте мою владу на всій території країни. Ваші герцоги складають присягу у вірності новому королю. Хто відмовиться, того просити не будемо – місця на гільйотині усім вистачить. На заміну такій милості я подарую Вам життя.

Анабель з острахом перевела погляд на сестру. Склалося враження, що вона питала поради у неї. Мірабель навпаки, не стримала свої емоції й легенько вдарила кулаком по столу.