17

Ейнар вустами доторкнувся до її губ та подарував майже невагомий поцілунок. Взяв тендітну долоню у свою руку. Грайливо перебираючи пальцями, досліджував лінії життя на блідій шкірі.

- Так, я цілував тебе, пестив та обіймав. Але це все, більше нічого не було. Ти хвора і здається трохи не при собі. Я хочу, щоб наш перший раз ти запам`ятала надовго.

Дівчина відчула полегшення, немов кам`яна брила спала з її плечей.

- А Найджел і його люди теж захворіли?

Чоловік гнівно нахмурив брови. Бачила, таке питання не сподобалося. В одну мить він ніби переродився і з турботливого, ніжного хлопця у злого, зарозумілого нахабу якого вона знала. Ейнар відпустив її руку та різко підвівся з ліжка. Немов захищаючись від гнівного погляду, Анабель щільніше закуталася у ковдру. Ікарієць одягав сорочку і невдоволено відповідав на запитання. Бачила, розмова про полонених йому не подобається:

- З ними все гаразд. Тільки ти виявилася такою слабкою. Я покличу цілителя.

Дівчина відчувала природну потребу, проте сказати про це Ейнару соромилася. Вирішила натякнути:

- Може трохи пізніше? Хочу привести себе до ладу і нарешті одягнутися у нормальний одяг.

- Відкрию тобі таємницю: щоб мене звабити тобі не обов`язково носити відверті сукні. Одного твого бажання вистачить.

Своєю прямолінійністю змусив Анабель засоромитися. На щастя Ейнар не акцентував увагу на вчорашньому вечорі й на її непристойній поведінці. Чоловік відчинив двері та покликав прислугу. Складалося враження, що йти він нікуди не збирається. По-хазяйськи сів на м`ягке крісло та зосередив увагу на дівчині. Вона не витримала:

- Ти ж не будеш дивитися як я переодягаюся. Може вийдеш?

- Чому ж не буду? Все одно рано чи пізно я побачу, що ти ховаєш під шарами цих тканин. – Помітив обурення в її очах і вирішив не дратувати. Знущально підняв долоні до верху та підвівся: - Добре, це станеться не сьогодні. Я повернуся разом з цілителем.

За відсутності Ейнара, Анабель дихалося вільніше. Служниці витерли її спітніле тіло вологими рушниками та допомогли переодягнутися у чистий одяг.  Сукню так і не дали й тепер вона лежала у просторій нічній сорочці. Волосся розчесали та заплели у дві товсті коси, які нагадували виноградну лозу. Про себе дівчина подумала, що схожа на тринадцятирічну, але може такий вигляд хоч трохи відлякає Ейнара.

Принц зайшов разом з цілителем і уважно стежив за кожним його рухом. Здавалося, якщо Сван зайвий раз доторкнеться до неї, то володар ікарійців відкусить йому руку. Анабель зрозуміла, вона потрапила в лапи дуже владному чоловіку. Нарешті, цілитель виголосив свій вердикт:

- Все добре, жару вже немає. На ніч вип`єте ще три краплі тієї настоянки. Гадаю, хвороба більше не повернеться, але рекомендував би трохи полежати у ліжку.

Сван пішов, проте Ейнар не мав наміру залишати покої чи відправляти Анабель до темниці. Дівчина з хвилюванням чекала на його подальші дії. Слуги принесли страви і принц розділив з нею трапезу. Вони вечеряли на ліжку. Він не турбувався про крихти їжі на своїй постелі, чи про незручність. Мило вів бесіду і про себе Анабель відзначила, що цей ікарієць вміє бути вихованим. Боязко чекала закінчення вечері й коли це все ж таки сталося, вона наважилася поцікавитися тим, що весь час турбувало її серце.

- Що тепер? Накажеш відвести мене до темниці?

- Ні, там ти завдаєш забагато проблем. Краще коли ти під моїм наглядом.

З його вуст це прозвучало дещо загадково. Дівчина намагалася відгадати яку гру він затіяв, проте нічого доброго не спадало на думку. Не показуючи свого страху, розправила складки на ковдрі, цим самим відтягуючи момент істини. Заглянула у його очі й помітила як у них виблискують хитринки.

- І де тепер ти мене поселиш?

Ейнар безтурботно закинув рожеву виноградинку до свого рота та розтягнувшись на ліжку наче ледачий кіт, грайливо ліг поруч, підперши голову долонею.

- Гадаю у моїх покоях тобі буде зручно. Поряд зі мною.

Це нечувано. Те, що повідомив Ейнар, виходило за всі розумні межі. Навіть наложниці чи фаворитки не ділять апартаменти зі своїми покровителями. Спільні покої передбачені лише для подружжя. Напевно в Ікарії було не так, адже чоловіка зовсім не бентежила така пропозиція на відміну від Анабель.

- Це порушує усі пристойності. Я не ділитиму з тобою покої, вже краще поверни мене до темниці.

Дівчина різко підвелася з ліжка і відчула легке запаморочення. Щоб встояти на ногах притрималася за туалетний столик.  Чоловік зауваживши таке, миттю опинився поруч та схопив її за талію. Його дотики турбували, пробуджували дивні відчуття й Анабель із жахом усвідомила – вони їй приємні. Ейнар проявив свою впертість.

- Ти надто турбуєшся про пристойність. Крім того, нічого ганебного у цьому немає. Ти подобаєшся мені, Мірабель. Я вирішив довести свою прихильність і зробити тебе не наложницею, а фавориткою з усіма привілеями. Тебе поважатимуть, ти навіть зможеш наказувати моїм слугам.

Те, що чоловік підносив як велику честь, Анабель вважала за приниження. Він і досі жодним словом не обмовився про свою Хільду. Звичайно, навіщо про таке зізнаватися, вона ж для нього просто лялька, яку прожене, одразу як набридне і повернеться до своєї ікарійки. Дівчина заперечно похитала головою.