14

Розгублений вираз обличчя Найджела свідчив про те, що він все зрозумів. Дівчина відійшла від нього і чоловік, навіть не вагаючись, одразу покинув кімнату. Анабель сумно дивилася йому у слід, почуття туги зародилося у її серці. Нічого, вона зробить все, щоб вирватися з гострих лап цього тирана і вже вночі побачитися зі своїм нареченим. Сердитий голос Ейнара повернув її до реальності:

- Ти й з ним спала?

- Звісно ні, як можна? Найджел наречений моєї сестри й мій друг. Нічого більше. А зараз я хочу піти у свої покої. Можна ж розпусній жінці трохи відпочити?

Ейнар підійшов до неї, проте дівчина зробила крок назад.

- Ти образилася на мене? Насправді я так не вважаю, але сказав, щоб розізлити того пихатого герцога. Я люблю досвідчених жінок. - Мимоволі Анабель уявила, яке було б його розчарування, якби він дізнався правду. – Сідай, поснідай, ти ж нічого не скуштувала.

- Не хочу. Я піду в покої, чи ти мене ув’язниш у цій залі?

Не чекаючи на відповідь направилася до дверей та з гуркотом відчинила їх. Зустріла перепону у вигляді охоронця, але Ейнар одразу розпорядився:

- Проведіть міледі до її апартаментів. 

Анабель полегшено зітхнула, коли опинилася у своїх покоях. На німе запитання, яке застигло в очах Фелісії,  вона лише тихо повідомила:

- Сьогодні ми дамо принцу те, чого він так бажає.

Як тільки Мірабель залишила столову залу, Ейнар не стримався та зі столу жбурнув тарілку. Тепер всі намагання здобути прихильність дівчини зійшли нанівець. І все через якогось шмаркатого герцога. Дратувало як вона дивилася на нього, з яким бажанням линула в його обійми і як щедро дарувала свою усмішку. Навмисно сказав про наложницю, хотів залякати Саллоу, а у підсумку лише налякав його дівчинку. Так, саме його. Хай вона ще про це не знає й опирається, але він не відступить. Обов`язково завоює її симпатію. Сам не розумів чому, проте йому необхідна ця жінка.

Весь день намагався займатися справами та не думати про прекрасну полонянку до якої рвалася його душа. Вечеряти вирішив у своїх покоях разом з нею. І хоч він не розраховував на романтичне продовження, проте таке усамітнення подобалося. В очікуванні нервово міряв кімнату кроками.  Нарешті вона з`явилася і чоловік закляк від побаченого.

Мірабель відмовилася від безглуздих суконь з пишним подолом та одягнула традиційний ікарійський одяг. Червоне плаття до щиколоток щільно облягало тіло та демонструвало тонку талію і виразні груди. Відверте декольте дозволяло побачити більше ніж сподівався чоловік. Довге темне волосся вільними локонами спадало до талії та надавало загадкового вигляду. Цього разу дівчина не ховала своє декольте руками чи під масивною ковдрою, а гордо вихвалялася своїми принадами. Така Мірабель йому подобалася: впевнена, спокуслива, чарівна. Вражений її вродою продовжував мовчки стояти та жадібно поїдати поглядом. Зрештою, оговтавшись, хриплим голосом промовив:

- Бачу, ти змінила гардероб.

- Тобі не подобається? – Її голос звучав солодко. Аж надто солодко, щоб бути правдою. Дівчина звабливою ходою наблизилася до нього та доторкнулася своїм пальчиком до сорочки в області грудей: - У тебе тут пляма.

Цим дотиком викликала океан емоцій, що бурхливою хвилею повністю накрила його. Він не задумувався над своїми вчинками, не прислухався до власних почуттів, а піддався пориву і схопив її вуста своїми губами, міцно пригорнувши дівчину за талію. Вона не чинила опору, але й ініціативи не проявляла. Її губи були непорушними, але піддатливими. Ейнар уже злякався, що знову дівчина сердитиметься, проте коли вона обняла його за широкі плечі всі сумніви зникли. Розум затуманений бажанням не усвідомлював своїх дій. Існувала лише Мірабель, яка несподівано стала центром його всесвіту. У цей зворушливий момент примирення, почувся дратівливий стук у двері. Чоловік неохоче відірвався від смачних губ і прохрипів:

- Я зайнятий.

- Це важливо, у господарському крилі сталася пожежа. Ми її загасили.

Голос Харольда і справді був стурбований. Ейнар вилаявся, своїми словами змусивши дівчину червоніти. Хоча, можливо, вона покрилася цвітом калини й від пристрасного поцілунку. Принц не хотів її залишати, але іншого варіанту не бачив.

- Зачекай мене тут, я скоро повернуся.

- Добре, але я боюся у такому одязі знаходитися у твоїх покоях. Можна, щоб прийшла Фелісія? – Вона грайливо провела своєю крихітною долонею по його грудях, повільно спускаючись до низу, викликаючи нестримний вулкан, що поширюється гарячою лавою по всьому тілу. В цю мить він готовий виконати будь-яке її бажання.

- Звичайно, я накажу, щоб твою служницю покликали.

Подарував серію коротких поцілунків в губи, зі сумом відпустив зі своїх обіймів та поспішив розв'язувати проблеми. Анабель вся тремтіла. Їй довелося прикласти багато зусиль, щоб здаватися впевненою. Вигадуючи з Фелісією план зваблення, вони не врахували одного – принцеса й гадки не має як цілуватися і коли настав цей пікантний момент, вона не знала, що робити й просто поклалася на досвід Ейнара. На диво, цей поцілунок не видався огидним і на відміну від попереднього їй навіть сподобалося. Невже дотики ворога можуть бути приємними? Звичайно ні, це лише тимчасове помутніння розуму спричинене викидом адреналіну, адже наважитися на такий сміливий крок не просто.