11

Дівчина здригнулася і поринула у незвіданий світ нових відчуттів. Вона не пручалася, уважно прислухалася до своїх емоцій. Ця близькість хвилювала та видавалася дещо огидною. Здавалося, таким відвертим поцілунком він хотів проникнути у її серце та назавжди оселитися у ньому. Ейнар то з натиском не стримуючи себе, голодним покликом впивався їй в губи, то легко, ледь торкаючись її вуст дарував повітряну ніжність. Поводився так, ніби у цьому поцілунку хотів показати усю свою майстерність. Відчувався його величезний досвід у цій справі. Чомусь, Анабель дратувало, що ці губи перецілували багато жінок. Від такої думки у грудях запекло, немов туди насипали гострого перцю.

Завжди гадала, її перший поцілунок відбудеться з Найджелом і тільки його вуста торкатимуться до неї. Хоч зараз, принцеса сумнівалася, що її наречений цілував би так само вміло і сміливо. Завжди трішки сором’язливий та гарно вихований, не дозволяв нічого зайвого у прояві своїх почуттів, на відміну від нахабного та впевненого Ейнара. Ці чоловіки були різні як лід та вогонь, один дарував їй спокій, а інший змушував тремтіти. Анабель уже й сама не знає чи рада, що її поцілунок украв цей ікарієць. Злякалася своїх думок, звісно не рада, цей невихований дикун бажає тільки використати її.

Ейнар цілував владно, жадібно, швидко, немов боявся, що дівчина – це лише витвір його уяви й зараз зникне. Не відчуваючи опору з боку своєї полонянки, поглибив поцілунок і вже повільно смакував кожний міліметр її губ з присмаком вишні. Звір всередині нього задоволено муркотів, а серце виривалося з грудей до тієї, яка навіть не ворушиться від страху. Не міг припинити цю насолоду, він пив її вуста наче цілющу воду, намагаючись втамувати свою нескінченну спрагу. Мірабель пробудила в ньому не знайомі раніше почуття турботи, хвилювання та ніжності. Не знав скільки часу пройшло, зупинився лише тоді, коли відчув легку приємну припухлість на своїх губах.

У її очах розпізнав страх. Байдуже, він змусить Мірабель забути про все та повністю розчинитися у його обіймах від насолоди. Нахилив голову і пристрасно цілував тендітну шию. Відпустив її руки й своєю долонею впевнено почав мандрувати бажаним тілом, а з іншої - викинув непотрібного ножа на підлогу. Дівчина не ворушилася, ніби й не дихала і нагадувала покірну ляльку. З її вуст донеслося тихе благання:

- Відпусти мене.

Ейнар неохоче зупинився та поглянув на неї. Тільки тепер збагнув – вона вся тремтить. Невже вважає, що він заподіє їй шкоду або ж сприймає його чудовиськом? В не розумінні відкотився на свою половину ліжка, звільнивши дівчину від своїх дотиків. Мірабель одразу підскочила на ноги та побігла до дверей:

- Я пристойна дівчина, зі мною так не поводяться.

- Така пристойна, що посеред ночі сама прийшла у спальню до чоловіка.

Її обличчя налилося маковим цвітом і вона блискавкою покинула покої. Вже не турбувалася про те, щоб пересуватися тихо і з гуркотом відчинила двері у свої апартаменти. Схвильована Фелісія зустріла принцесу при вході.

- Ейнар прокинувся. Мені кінець, тепер помилування не буде. Мабуть, зараз у покої увірвуться охоронці й відправлять нас на гільйотину.

Служниця вражено ахнула та приклала долоні до своїх вуст. Поспішно зачинила двері на ключ. Анабель знала, ніщо не зупинить ікарійців перед їхньою помстою, але через цю маленьку перешкоду, хоч трохи почувається захищеною. Фелісія нарешті впоралася з першим шоком і змогла поцікавитися:

- Як же так? Він бачив Вас, покарав, як Ви зуміли втекти?

Принцеса згадала той ганебний поцілунок і її щоки запалали з новою силою. Покарав і вигадав найжахливіше покарання з усіх можливих. Він убив її морально. Що може бути гіршим як цілуватися із запеклим ворогом? У думках мимоволі почали з`являтися розпусні картинки. Дівчина впевнена, вони б стали реальністю якби їй не вдалося втекти. Почуття провини перед Найджелом шкребло гострими кігтями зсередини. Мусила поділитися своїми страхами зі служницею. Розповіла усе, не шкодуючи колючих слів для Ейнара. Фелісія терпляче вислухала палку промову до кінця і плеснула в долоні.

- О це так! Інший чоловік на його місці вже давно б убив Вас, або скористався Вашою слабкістю, але ікарієць відпустив. Якби хотів покарати, то у наші покої вже б увірвалися охоронці. Його поведінка дивна. Може він закохався?

- Не говори дурниць. Мабуть, терпить мені, бо вважає, що Анабель приїде на зустріч. Я йому потрібна, щоб позбутися принцеси. Уявляю його вираз обличчя, якщо він дізнається про мене правду.

В цю ніч Анабель навіть не роздягалася. Все чекала, коли увірвуться охоронці, щоб відправити її на шибеницю. Зрештою, Ейнар не з тих чоловіків хто стерпить таку образу, а принцесу він знайде й іншим способом. Фелісію від себе не відпустила, служниця, згорнувшись калачиком, заснула на софі. Під її сопіння, з голови Анабель не виходили спогади про той поцілунок. Якщо подумати, то не такий вже він був і жахливим. Як тільки звільниться з полону, мабуть, варто розповісти про все Найджелу. О, в її уяві вже постав його вираз обличчя із засудливим поглядом. Може через це, він навіть розірве заручини. Всі ці події сталися так раптово, що зараз навіть не знає як реагувати. Доведеться довіритися долі й плисти за течією. Заснути у напівлежачому положенні вдалося аж на світанку.

Вранці у своїх покоях Ейнар уважно слухав новини від Харольда:

- Ми простежили за охоронцем Мірабель. Він зараз перебуває у маєтку нареченого принцеси Найджела Саллоу. Припускаю, Анабель переховується там. Наказати взяти будинок штурмом?