4

Така близькість хвилювала. Чоловік поглядом вивчав кожну рису обличчя і ці неймовірні чорні очі знову притягували Анабель. Навіть через тонку тканину, вона відчула його руку на своєму животі й це розпалило полум'я всередині тіла. Ейнар нахилився та почав ніжно цілувати її шию. Дівчина прикусила губу і не витримала. Не змогла більше приховувати свої почуття та розридалася.

Зараз, їй було вже байдуже, що показує свою слабкість. Цими слізьми вона визнала його перевагу. Тіло зрадницьки трусилося, не знала чого чекати. Ще ніхто так не цілував її. До вуст принцеси не торкалися губи жодного чоловіка. Навіть її наречений – герцог Найджел Саллоу, до якого вона відчувала ніжні почуття, проявляв повагу і не поводився ганебно. Найбільше, що він міг собі дозволити – це зігріти її руки у своїх долонях. Весною повинно було відбутися їхнє весілля, а тепер через ікарійців, невідомо як все складеться.

 Невже цей нелюд забере у неї невинність? Як вона дивитиметься Найджелу в очі після такого? Їй не хотілося втрачати герцога, але він сам може відмовитися від неї, дізнавшись про зраду. Але хіба це зрада? Ейнар зможе тільки силою узяти її, проте в такому випадку, краще померти, ніж зазнати цих принижень. Почувши схлипування, принц неохоче відхилися та сів поруч. Не припиняв дивитися на неї й Анабель не витримала його пильного погляду.

- Чому ти просто мене не відпустиш або не позбавиш життя? Невже тобі мало того, що ти загарбав пів королівства, столицю, цей палац, скарбницю, вбив короля і зайняв його місце? Щоб остаточно довести свою перевагу, вирішив зробити мене своєю розвагою тільки тому, що я з королівської династії.

Мовчав. Спостерігав як сльоза котиться по рум`яній щоці. Ніжно доторкнувся пальцем та витер її. Анабель здригнулася та боязко відхилилася. Якби ж так легко можна було витерти усі завдані страждання.

- Не тому. Ти дуже красива. Я володів багатьма вродливими людськими жінками, але у тобі є якась особлива родзинка. – Важко зітхнув та підвівся з ліжка. Рішуче підійшов до дверей, зупинився та розвернувся, подарувавши дівчині суворий погляд: - До ранку побудеш тут і навіть не намагайся втекти, тебе охоронятимуть. Чомусь впевнений, що тобі не сподобається товариство моїх солдат, повір, вони не будуть такі милі з тобою як я.

Як тільки чоловік покинув кімнату вона розридалася. Нестримно, не жаліючи сліз плакала так, як і волала її душа. Ще місяць тому жила безтурботним життям. Несподівана звістка, що ікарійці порушили кордони та йдуть війною на королівство зруйнувала усе її майбутнє. Чотири роки тому страшна хвороба забрала життя багатьох жителів країни, зокрема матері та шістьох братів. Вони з батьком дивом пережили ту епідемію, королівство поступово почало ставати на ноги й все заради чого? Щоб цей нелюд загарбав усе собі.

Ейнар одразу запропонував здатися і визнати правління ікарійців. Батько вирішив захищати країну. Навіть страшні легенди не переконали короля у зворотному. Майже місяць боїв і вороги захопили столицю, вбивши попереднього володаря. Анабель дізналася про смерть батька два дні тому, але вперто не хотілося у це вірити. Тепер, вона повинна стати королевою, проте, здається королівство вже її не належить. Звістка, що вороги оточили палац змусила евакуювати всіх мешканців. Принцеса не поспішала його покидати, до останнього сподівалася на їхню перемогу.  Коли зрозуміла – зазнала поразки, то всі виходи вже були перекриті й втеча стала неможливою. Якби вона тільки знала, що чекає її, то не зволікала б та негайно залишила власний дім.

Марно надіялася домовитися, підписати мирний договір і врятувати хоча б частину королівства. Ці нелюди не бажали розмовляти, мали на меті убити спадкоємицю престолу. Зараз, вона навіть вдячна Фелісії, що назвала її Мірабель. Можливо, вдаючи з себе власну кузину, у неї вийде врятуватися.

Вчора, ікарійські служниці допомагали їй приймати ванну. Поводилися як зі звичайною рабинею. Змусили одягти цю непристойну сукню, наказували поводитися тихо, на Ейнара не дивитися і бути покірною у всьому. Саме від слуг вона дізналася ім`я цього невихованого загарбника, який навіть не бажав представитися. Але найбільше засмутило не це. Між собою служниці перемовлялися ікарійською, гадали, що Анабель їх не розуміє. Проте вона чудово знала про що вони говорять, і зараз була вдячна батьку, який змусив її вивчити цю мову чужинців. Світловолоса та трохи пишнотіла дівчина ділилася своїми здогадами зі своєю напарницею:

- Не розумію, що саме Ейнар знайшов у цій рабині. Він забажав людську жінку, тобі не здається це дивним?

- Якщо чесно, я навіть рада. Уявляю як оскаженіє Хільда коли дізнається. Ходить вся така пихата, а тут повелитель їй зраджує. Ще й зі звичайною дівкою. Ото вона галасу зробить.

В Анабель зі щоки покотилася сльоза, яку долонею швидко прибрала з обличчя. Не можна, щоб служниці довідалися, що вона прекрасно спілкується ікарійською, це буде її перевага. Виявляється Ейнар вже має кохану наречену або й дружину. Може ще й діти у нього є. І не зважаючи на це, йому потрібна її увага. Завжди зневажала таких чоловіків. Він гадає, що вона річ якою можна користуватися, а потім викинути. Не буде цього, не дозволить. Вона виживе, обов’язково врятується і помститься за всі приниження.

Вранці Ейнар прокинувся дуже злим і причина цьому дівчина, на ім'я Мірабель. Не знав чому, але його притягувало до неї. Вчора, розізлився і не стримав своє перетворення, постав перед нею у звіриній подобі. Остаточно розчинився у її погляді наповненому цікавістю та захоплення. Обережний дотик до його крил викликав скажене тріпотіння серця та нестримне бажання володіти нею. Дівчина не бажала його, а він не хотів примушувати її до близькості. Прогнав. Вигнав найбажанішу дівчину у світі з покоїв, щоб не образити. Відколи це його хвилюють почуття інших? Ця незнайомка дивно впливала на нього. Як тільки охоронець повідомив, що вона намагається втекти, внутрішній звір завив, зажадав повернути та зробити своєю.