2

Ейнар нервово міряв спальню кроками та чекав на дівчину. Її образ не покидав його думки з того часу, як вперше побачив. Оточена солдатами, слухала погрози Харольда і не видавала й жодної краплі страху. Або вона й справді така відважна, або уміло приховує своє боягузтво. Навіть не зважаючи на безглузду темно-зелену пишну сукню з розширеними рукавами, обтягуючим корсетом та неглибоким декольте, здавалася йому найвродливішою дівчиною яку доводилося бачити. З каштанового волосся, закладеного у високу зачіску, втекли неслухняні локони та окреслили продовгувате обличчя, додаючи їй якогось особливого шарму.

Але коли він підійшов ближче, то у карих очах помітив іскри непокори, виклику та бунтарства. Вона пильно дивилася на нього проникливим поглядом, не відводила очей і навіть не кліпала. Жінкам в Ікарії не дозволено відкрито споглядати на чоловіка, а тим більше на нього. В порівнянні з покірними та боязкими дівчатами, Мірабель вирізнялася нахабністю. Та найбільше його манили її пухкі вуста. Щось було у цій дівчині притягуюче, загадкове, вабило до неї як бджолу на цвітучу квітку. В передчутті чогось особливого, насилу дотерпів до ночі. От і зараз вона змушує його чекати.

Нарешті пролунав несміливий стук у двері. Вони відчинилися і на порозі з`явився слуга:

- Дівчина готова.

Ейнар злегка кивнув та зосередив погляд на вході. Він очікував побачити все що завгодно, тільки не те, що відкрилося його очам. Мірабель зайшла легкою ходою, одягнена у білосніжну сукню до щиколоток, на тонких бретельках, з шарами напівпрозорої тканини та двома розрізами по боках, що досягали стегон. Фасон сукні дозволяв оцінити її тендітний стан. Жодних прикрас. Темне волосся вільними локонами спадало до поясу, нагадуючи собою каскад водоспадів у Ікарії, на які так любив милуватися Ейнар. Вона сором’язливо прикривала свої груди руками та з-під лоба дивилася на нього ненависним поглядом. Зазвичай, для нього жінки одягали речі з глибоким декольте, намагаючись показати усю свою вроду, а ця поводиться так, ніби у неї там якийсь дефект і цим самим тільки розбурхала цікавість до своєї персони.

Вона здавалася такою ніжною та беззахисною, ображеною та скривдженою, йому одразу захотілося пригорнути у свої обійми та покалічити всіх, хто тільки посмів її засмутити. Сам злякався своїх думок. Відколи це обійми стали бажаним явищем у його житті?  Щоб прийти до тями він насилу відвів погляд від Мірабель та попрямував до серванта, де бачив непогане вино. Не виказуючи своєї прихильності недбало звернувся до дівчини:

- Роздягайся і лягай на ліжко.

- Ніколи. Чуєш, я ніколи не зроблю цього. Краще одразу вбий і позбав мене цих мук.

Такі слова наче блискавкою поцілили в його оголене тіло, оскільки зараз лише легкі штани були на ньому. Невже для неї смерть краща ніж близькість з ним? Різко розвернувся та підійшов до дівчини.

- Що ти так старанно приховуєш під цими руками: родиму пляму, страшні пузиристі опіки, застарілий рубець, численні шрами, потворну родимку чи все це разом? 

Не чекаючи на відповідь він схопив її маленькі долоні та змусив опустити руки по швах. Тримаючи їх унизу ретельним поглядом вивчав видиму частину її грудей. Виріз сукні був середнім і Ейнару хотілося побачити більше, проте, те що постало перед очима дуже сподобалося. Ідеальна шкіра, жодних ран чи іншого потворства. Чому ж вона прикривалася руками? Дівчина робила зусилля, щоб звільнити свої долоні від його міцних рук:

- Відпусти. Нехай ти змусив одягнути цю розпусну сукню, яка більше показує ніж приховує, прийти у покої які ти загарбав, але тобі не примусити мене віддатися ікарійцю з власної волі. Я створена не для постільних утіх. За мене тобі дадуть викуп. Назви свою ціну і пішли мого охоронця з повідомленням. Скільки б ти не попросив – виплатять всю суму. З такими грошима тобі належатиме будь-яка дівчина, а я повернуся до своєї родини.

Її поведінка дивувала. Це вперше жінка відмовляється від нього, а те з якою огидою з її вуст прозвучало «ікарійцю» викликало в ньому шквал обурення. Чим же їхні сопливі чоловіки кращі за них? Вони значно слабші, менш витривалі та повільні. Саме це помітив Ейнар у боях в яких перемагав. Відколи він вирушив походом на Алданію, ще жодна сутичка не була програна. Їхні чоловіки б’ються як невмілі діти. Проте Мірабель віддавала перевагу їм і Ейнар цього не розумів.

- Чому ти думаєш, що мене цікавлять гроші? Крім того, королівська скарбниця і так моя. Зізнаюся, гадав, що знайду там більші багатства.

- Це лише крихта від усіх королівських грошей. Справжня скарбниця знаходиться далеко від палацу. Нерозумно було б тримати усі кошти в одному місці й мій ба… – дівчина запнулася. Нервово проковтнувши слину продовжила: - багатий дядько це знав.  

Полонянка знову здивувала його. Їй було відомо значно більше ніж вона говорила. Чоловіку подобалося тримати Мірабель за руки. Від дотику до неї у його венах текла гаряча лава, яка розносила тепло по усьому тілу. Йому набридли її жалюгідні намагання звільнитися, тому він неохоче відпустив дівочі долоні. Вулкан, що вирував у ньому одразу вщух, залишилися лише гарячі жаринки. 

Вона одразу розвела руки за спину, поділила своє густе темне волосся на дві частини та перекинула його через плечі, таким чином прикривши груди. Така надмірна сором’язливість здалася підозрілою. Невже жінкам Алданії заборонено носити відверте декольте, яке так манило погляд? Відігнавши зайві думки, Ейнар змусив себе повернутися до справ.

- І звичайно ти стверджуватимеш, що не знаєш місце розташування скарбниці.