8

Ніссвіл торкнувся мого плеча, і я розвернулася. У сіро-зелених очах плескоталося ледь вловиме роздратування, але принц як завжди ідеально тримав себе під контролем.

Він такий гарний. Він такий сильний. У його руках – влада над усією країною! Чому, чому йому приносить задоволення те, що витворяють з Ерданом?

Сильний ніколи не отримує задоволення від приниження слабких.

– Прибув Араберг Рааш, наслідний принц Ілсанта. Нам потрібно зустріти його.

 – Хіба вони не мали прибути за тиждень? – здивувалася я, повертаючись думками до передвесільного гармидеру.

– Мали. Але принц зі своїм загоном прибув раніше. Ти ж знаєш, ми з Ілсантом тривалий час перебували в стані майже війни. Регент Мерс доклав багато зусиль, щоб зберегти мир. Зараз, коли наші кордони ослаблені, ми не можемо дозволити собі зайвої ворожнечі.

– Навіть коли кордони сильні, зайва ворожнеча – не те, що потрібно процвітаючій державі, – усміхнулася я.

Принц кивнув.

– Дозорці передали, що льорд Рааш подолав магічні тумани. Я розраховував, що ми розчистимо найближчі Безбарвні землі до того, як глави держав почнуть з'їжджатися до нас. Недобре, що вони могли натрапити на тварей... Але нічого не лишається. Маги відкривають портал, принц Ілсанту скоро буде тут. Переодягнися, треба зустріти їх.

– Ви не заперечуватимете, якщо я накладу ілюзію? Парадний туалет вимагає стільки підготовки, боюся, принц втомиться чекати.

– За що я тебе люблю, Ельві, – за повну відсутність манірності і цих обридлих жіночих хитрощів, які придворні дами постійно намагаються випробувати на мені, – прошепотів принц, заклавши локон мені за вухо. – Звісно, зроби ілюзію.

Прикривши очі, я викликала свій ментальний дар – саме він дозволяв створити ілюзію, яка проникала безпосередньо в мозок глядача, показуючи йому те, що потрібне телепатові. І одяг – найпростіша з цих можливостей.

– Все буде добре, – шепнув на вухо Ніссвіл.

Чи буде? Від цих слів мені захотілося розплакатися. На сильних грудях... тільки чомусь не на грудях мого принца.

– Зустріч займе зовсім небагато часу, – продовжував він, не даючи зосередитися. – Привітаємо, дізнаємося, чим завдячуємо ранньому візиту, де вони втратили свого короля, і відправимо відпочивати. Запросимо на вечерю. А приймальний бал призначимо завтра. Ельві, ти чудова!

Вигук нареченого показав мені, що старання не пройшли марно і зобразити сукню все ж таки вдалося. Волосся я прочесала невеликим гребінцем, який ношу про всяк випадок у кишені. Ілюзію святкового макіяжу додала біля дзеркала. І за кілька хвилин була повністю готова.

Якби не печатки, які продовжували вибухати в моїй голові... Це ж нестерпно!

Не витримавши, я направила трохи сили Ерданові. Не знаю, що там у нього регенерує, але мені хотілося допомогти стерти ці страшні виразки, які залишав на ньому Ґюстав Мерс.

У відповідь прилетіло відлуння подяки, що змінилося подивом.

І більше я нічого не почула. Думки Ердана залишалися закритими для мене.

А сама тим часом посміхалася, виступаючи під руку з принцом на зустріч до несподіваного гостя.

Араберг Рааш зі своїм супроводом вже чекали нас у королівській приймальні. Поки ми перейшли в центральний корпус з далекого крила, вони встигли переправитися порталом.

Їх було семеро. Принц та його воїни у блакитних кольорах Ілсанту. Із золотими гербами на грудях: два вогняні дракони, шиї яких закручувалися одна навколо одної.

Ніссвіл та Араберг обмінювалися хитромудрими люб'язностями згідно етикету, а я розглядала гостя. І зненацька для себе зрозуміла, що він мені подобається.

Довге світле волосся. Світло-карі очі, що чимось нагадали очі Ердана. Тільки в бранця вони дико, люто, неприборкано виблискували. А у принца дивилися спокійно, трохи приглушено.

На ньому було опущено сильні ментальні щити, за які я не могла зазирнути.

Мова Ілсанта близька до нашої, а гість ще й чемно говорив мовою країни, в яку прибув – відчувався лише легкий акцент.

Вивчаючи Араберга, я ледве не прогаяла момент, коли мала вставити і своє вітання.

Принц сусідньої держави перевів погляд на мене, слухаючи, як я рада буду бачити його на нашому весіллі. І раптом...

Його зіниці ледь вловимо розширилися, на губи ковзнула посмішка.

Шрес! Та він бачить ілюзію! І бачить те, що під ілюзією.

Щоки мимоволі залило жаром збентеження. Ну про що я тільки думала! Принц же може бути драконом! Або просто сильним магом: у сім'ях монархів сила передається у спадок. Серед них часто народжувалися ті, хто може закликати драконів. В Атавії теж... поки сутінкові дракони не перестали відгукуватися нам.

Але принц Ілсанта лише підморгнув. Так само під ілюзією, щоби інші не бачили. Чим викликав мою щиру та безроздільну симпатію.

– Ми чекали на вас наступного тижня, – привітно посміхнувся Ніссвіл. – Що привело дорогих гостей раніше? Сподіваюсь. нічого серйозного? Його величність Рессед у доброму здоров'ї?

– Чутка про красу і дар вашої нареченої мчить швидше за дракона, – посміхнувся спадкоємець Ілсанта. І кинув на мене такий погляд, що Ніссвіл вважив за краще покласти руку на мою талію. – Дякую, батюшка у доброму здоров'ї та прибуде на церемонію коронації вчасно. А ми з загоном їздили у справах ближче до кордону, і я подумав: навіщо повертатися, коли можна відвідати гостинних сусідів?

Навряд чи ця промова була до вподоби Ніссвілу. Я майже побачила, як він несхвально морщиться – хоча, звичайно, принц Атавії не дозволяв собі нічого показувати. Як і раніше, привітно посміхався.

Чоловіки продовжували переговори, маскуючи за хитромудрими промовами свої емоції. Втім, Араберг говорив трохи вільніше, Ніссвіл же намагався дотримуватися етикету.

А загін гостя тим часом поглядав на мене.

Та вони теж бачать, що я не в сукні!

Великий Драконе! Для кого я начепила цю ілюзію?

Ох, сподіваюся, Ніссвілу ніхто не натякне... Хоч він і дозволив, але винна я. Не розрахувала свої сили.