Пролог

Грендель

— Астеніє, все готове?

— Про що ти?

— Про клітку, — пояснив я своїй колишній коханці, коли вона не розуміє натяків.

— Ти точно впевнений, що хочеш здійснити переворот? — вкотре запитала дівчина, одягнена в генеральські обладунки. — Якщо ти це все ж таки зробиш, вона тебе не пробачить. А коли поверне своє, не можу гарантувати, що вона знову залишить тебе живою.

— Давай на чистоту: Беладонна любить мене і нізащо не вб'є.

— Грендель, наче її чоловік ти, а не я. Невже ти за весь цей час так і не зрозумів, що якщо буде потрібно, вона негайно вб'є не тільки тебе, а й мене. Особливо зараз, коли вона має, що втрачати. А так само не забувай: всього через кілька тижнів має народитися твоя дитина. Ти дійсно збираєшся наразити на ризик і її, і дитину тільки через те… Як ти там казав? «У мене дупа затекла сидіти в цій в'язниці». Так? Не пробуй долю на міць і сиди смирно.

— Гаразд, ти маєш рацію. Поки що з переворотом треба почекати, — погодився я і відпустив решітки.

Адже скажи мені хтось ще рік тому, що всі мої мрії зруйнує та, кого я уявляв білою, пухнастою й у вічному очікуванні мене в моїй кімнаті, ні за що не повірив би. А он як усе обернулося: так, я успішно завоював трон, змусив Белладонну вийти за мене заміж і трохи потримати кермо правління у своїх руках, але вона не демонструвала особливого послуху (тільки в окремих випадках і на дуже короткий час), а потім весь світ опинився на порозі апокаліпсиса. І можливо ми всі вже навіть були б мертві, якби не моя дружина — єдина законна королева Альв і моя кохана Беладонна Кларіс Долорес.

— І взагалі, не помиляйся на рахунок її почуттів, — вирішила поцілити найвразливіше місце Астенія, як тільки я ліг на ліжко, — ти їй не байдужий, але вона точно не відчуває до тебе закоханості.

— У тому й річ, моя дорога подруго, що між нами не закоханість, а кохання. Закоханість минає, а кохання залишається надовго.

— Здається, це ти не розумієш ваших стосунків. Вона відчуває до тебе тільки жалість, а ти просто одержимий нею. Це не кохання.

— Давай ти не лізтимеш до мене у душу, добре? Зі своїми взаєминами ми самі якось розберемося. І взагалі: замовкни. Здається, вона йде, — наказав я колишній фаворитці, помітивши як сіпнулися двері.

Мій милий Круглик граційною ходою ведмедиці пройшла до свого улюбленого місця — крісла, що стояло прямо навпроти моєї камери. Кругликом я її називаю тільки для себе, щоб не образити та не прищепити якісь комплекси. Ну от як можна не розчулюватися від її рухів? Так, до вагітності її ходьба та помахи руками виглядали витончено та зачаровували, але не зараз. Зараз вона не лякає, а була до безглуздого мила. Ось як на неї можна сердитись, навіть якщо вона забрала собі всю владу і посадила мене до в'язниці?

— О, Беладонно, кохання моє, світло очей моїх, місяць мого темного життя, сонце моєї непроглядної темряви…

— Ти йому щось дивне в їжу підмішала чи що? — цілком серйозно перевела вона погляд на Астенію.

— Ні, він усе життя був таким відбитим на голову, — відповіла моя колишня фаворитка.

Ну нічого, ось народить Круглик мого спадкоємця, як влаштую переворот і покажу, де чиє місце, а поки що…

— Вас нічого не бентежить? Мені ж може бути образливо від ваших безсердечних та жорстоких слів.

— Здається, у нього з-за вогкості дах почав їхати, — зауважила моя Королева-ворона, нарешті опускаючи попу в м'яке крісло.

Суперечки суперечками, ми суперечити можемо ще довго, але є питання, що зараз цікавлять мене більше.

— Як там мій малюк? Чув від Афтауса, що останнім часом він став активнішим.

— Астенія? — знову звернулася Белла до генералки, ніби питаючи, яким це дивом я дізнався не тільки про ім'я нового придворного лікаря, а й про стан дружини.

— Я тут ні до чого! — вигукнула вона, в чому мала рацію. Просто варто було зімітувати невелике нездужання при Адріані, як той одразу ж побіг за лікарем. А там уже справа техніки: деяка маніпуляція рук, кілька погроз — і бажана інформація в моїй кишені.

— Люба, не будь такою суворою, — ласкаво простягнув наче березневий кіт, знову притискаючись до лозин. — Це ж така дрібниця для тебе, але дуже важлива для мене. Невже я не маю права знати навіть про стан матері моєї дитини?

Поплескав трохи очима, скривив миле личко і, почувши важке зітхання, зрадів. Це означає, що я переміг.

— Оскільки пологи вже не за горами, дитина стала активнішою і почала частіше штовхатися. Особливо вночі, через що в мене виникли деякі проблеми зі сном. Але нічого серйозного.

— Ось пустун! Варто йому тільки вилізти... !

— І я тобі його навіть не покажу.

— Бука. Я ж просто пожартував.

— Ти ніде не бився головою? Бо таке відчуття, що дитина зараз не в мені, а в тобі, через що ти себе дивно поводиш. Невже в'язниця викликає у тебе деградацію? Де сильний і грізний Грендель Дарґан? Чоловік, що колись власноруч убив Рохана та узурпував трон?

— Не знаю, — награно знизав плечима, — але знаю, де Грендель Долорес — чоловік Королеви-ворони та батько наступного правителя Альв.

Беладонна знову важко зітхнула і стомлено прикрила очі, намагаючись змиритися з моєю поведінкою. Ну, а що? Минулий я їй же не подобався. Заради неї та дитини я поступово змінююсь.

— Кохана, а дощик іде, бо хмара плаче? — хотів я добити її дурістю, але нас перервали. У двері влетів стражник.

Скривавлений чоловік в обладунках важко дихав.

— Ваша Величність, Арлінг Ентіум влаштував переворот.

Мій Круглик ривком підвівся.

— Арлінг? Як? — і глянула на мене.

— Це не моїх рук справа, слово честі!