Розділ 19

Бальна зала сяяла золотом люстр і блиском кришталевих келихів. Сотні гостей, впливові родини, партнери по бізнесу, політики — усі зібралися в маєтку Дуарте на черговий прийом. Атмосфера була напруженою: кожен прагнув показати себе, кожен шукав вигоди.

Ізабелла стояла поряд із Рафаелем, відчуваючи, як його рука владно лежить на її талії. Її серце калатало — вона знала, що він задумав, але все ще не могла повірити, що це станеться саме сьогодні.

Коли музика стихла, Рафаель вийшов уперед. Його постать була величною, погляд — холодно-впевненим. Він підняв келих, і зала миттєво завмерла.

— Друзі, — його голос рознісся залом, чіткий і владний. — Сьогодні я хочу зробити заяву, яка змінить усе.

Він простягнув руку до Ізабелли, і вона, збентежена, зробила крок уперед. Її щоки палахкотіли, та втекти було нікуди — він тримав її погляд, скував її присутністю.

— Ця жінка, — Рафаель зупинився, ніби даючи гостям вдосталь часу вдивитися в неї, — відсьогодні належить мені.

Гул прокотився залом, хтось шепотів, хтось з подивом розкрив очі.

Рафаель дістав маленьку оксамитову коробочку й відкрив її. Всередині сяяв перстень з діамантом — розкішний, та водночас небезпечно холодний. Він узяв її руку і, навіть не питаючи згоди, надів кільце.

— Ми заручені, — його голос був залізним. — І незабаром вона стане моєю дружиною.

Зала вибухнула оплесками, але Ізабелла відчувала, що світ хитається під ногами. Вона дивилася на нього — такого сильного, такого безжального — і не знала, чи це щастя, чи пастка.

Рафаель нахилився до її вуха, непомітно для інших, і прошепотів:
— Усміхайся, ángel. Вони повинні бачити, що ти щаслива.

Його губи ковзнули по її шиї, і вона здригнулася, намагаючись видати усмішку. Але в глибині душі вона відчувала — ця гра тільки починається.