Розділ 4

 Її кімната була прихистком від галасу, наповнена запахом жасмину й легким світлом від лампад.

Вона не встигла зачинити двері, як за нею увійшов Рафаель. Його темні очі горіли так само, як і вогні свічок у кімнаті.

— Ви не повинні тут бути, — прошепотіла вона, але голос тремтів.

Він наблизився, ставши настільки близько, що вона відчула його подих.
— А ви справді хочете, щоб я пішов, Ізабелло?

Вона мовчала. Серце билося так швидко, що, здавалося, ось-ось вирветься з грудей. Її погляд зупинився на його губах — і цього було достатньо.

Рафаель нахилився й поцілував її. Спочатку ніжно, ніби просив дозволу, але швидко поцілунок став глибшим, вимогливішим. Його руки ковзнули по її талії, спалюючи крізь тонку тканину.

Вона здригнулася, коли його пальці торкнулися її шиї.
— Я не знаю… — ледь чутно видихнула вона.
— Тоді дозволь мені показати, — прошепотів він, і його голос був водночас ніжним і небезпечним.

Її сукня спала з плечей, оголюючи тендітне тіло. Ізабелла ніколи не дозволяла собі такого — її сором’язливість боролася з бажанням, але поруч із ним усі заборони втрачали силу.

— Ти тремтиш, — тихо сказав Рафаель, торкаючись її губами.
— Бо я… ніколи не… — вона не встигла договорити.

Його очі спалахнули, коли він зрозумів, що вона цнотлива. У цю мить він відчув себе не лише переможцем, а й гравцем, якому дістався найцінніший трофей. І водночас — дивне тепло пройняло його, бо ця ніч назавжди змінювала її, робила його частиною її першого досвіду.

Він рухався повільно, але впевнено, залишаючи поцілунки на її шиї, ключицях, животі. Ізабелла здавалася пташкою, яка вперше розгортає крила. Її сором’язливі дотики, тихі зойки й тремтіння тіла сп’яняли його сильніше за будь-яке вино.

Вона віддала йому себе — довірливо, наївно, з усім серцем. І Рафаель, хоч і був вовком, не зміг не відчути, як ця ніжність ламає щось у його холодному серці.

Але водночас він грав. Його слова, його дотики були сумішшю ніжності й володіння, пристрасті й небезпеки. Він змушував її відчувати себе єдиною, і вона вірила кожному його руху.

Їхня ніч була довгою й палкою. Для неї — перший крок у світ бажань. Для нього — перша тріщина в його грі, де помста почала здаватися менш важливою, ніж ця тендітна дівчина в його руках.

Коли вона заснула на його грудях, Рафаель дивився в стелю, усвідомлюючи: він отримав більше, ніж планував. І це робило його гру ще небезпечнішою.