15

Світлана з головою поринула в бурхливий роман з харизматичним авантюристом Деном. Він був зовсім не таким, як розмірений, продуманий на кілька кроків вперед Олег. Після вигаданого відрядження, Світлана перестала реагувати на Олега, ба більше — вона його уникала.

— І що ти збираєшся робити далі? — Запитала під час обідньої перерви Настя.

— Пливти за течією! — Суворо відповіла Світлана, яка не бажала обговорювати ситуацію, що склалася.

— Ти й так уже пливеш за течією протягом двох місяців. Воно б то нічого, але ж ти обманюєш Олега, — продовжувала стояти на своєму подруга.

— Ну його все влаштовує, мене теж. В чому проблема, я не розумію! 

— Світлано, я тебе не впізнаю! Куди ділася розсудлива та совісна дівчина, яку я знала ще кілька місяців тому. Розумію Ден, звичайно, перед ним неможливо встояти. Але ж Олег? Чим він заслужив таке ставлення і неповагу до себе? — Не розуміючи говорила Анастасія.

— А не треба було бути до мене таким байдужим. Потрібно було розігрівати наші відносини, а не вважати, що я його власність і переставати мене добиватися. І взагалі, я б давно попрощалася з Олегом, але ж жаль його ображати. — Відповіла Світлана.

— А якщо Олег нарешті наважиться тобі зробити пропозицію, що ти робитимеш?

— Не знаю, я про це не думала. Можливо, погоджуся… — задумалась Світлана.

Тим часом Олег спостерігаючи за поведінкою своєї дівчини, думав, що вона віддаляється від нього саме через нього. Хлопець вважав, що причина їхніх негараздів, якраз-таки, в його поведінці. Адже він постійно зайнятий роботою, роботу несе додому. Вони разом зовсім мало кудись ходять, а спільний відпочинок, то взагалі нездійсненна мрія.

Ввечері, коли Світлана врешті-решт повернулася з роботи раніше, вдома на неї чекав приємний сюрприз:

— Вау, я взагалі туди потрапила? Може я просто помилилася квартирою? — Здивувалася дівчина, побачивши перед собою шикарну романтичну вечерю зі свічками та Олега в смокінгу з величезним букетом білих троянд.

— Не хвилюйтеся, чарівна дівчино, ви з'явилися саме там де це потрібно. Я на вас уже давно зачекався! — підіграв Світлані Олег.

Чоловік галантно піклувався про свою супутницю та всіляко обходжував її намагаючись догодити. 

Олег купив найкрасивішу обручку з діамантами в надії, що Світлана не відмовить йому та погодиться стати його дружиною. Він розумів, що шлюби засновані на повазі та довірі, в рази міцніші ніж ті, що будувалися на любові та пристрасті. Принаймні, йому хотілося в це вірити. Та і як наважитися сказати:

— Вибач, Світлано, але я тебе вже не люблю. Та й, швидше за все, не любив ніколи? 

Олег не міг собі уявити як він це скаже, і тому через власну нерішучість, молодий чоловік був готовий пожертвувати власною долею. 

— З якої нагоди це свято? — Запитала Світлана.

— З тієї, що в мене найкраща дівчина у цілому світі.

Парочка сміялася та розмовляла сидячи за гарно накритим столом. Свічки та гірлянди додавали романтичної атмосфери, а ігристе вино розслабяло розум і тіло.

— Олежику, я піду швиденько перевдягнуся, а ти нікуди не тікай. — Сказала Світланка.

— Куди я можу втекти, ще на тебе попереду чекає друга частина сюрпризу — щиро посміхнувся хлопець.

Задоволена власним життям дівчина відчувала, що незабаром у їхнє з Олегом життя увірвуться кардинальні зміни, які розділяють їх на "до та після". Як же Світлана мала рацію, адже зміни дійсно вже були на порозі їхнього з Олегом житла. 

Очікування молодого чоловіка перебило повідомлення, яке щойно прийшло на телефон Світлани. Олег ніколи не перевіряв телефона своєї дівчини, а тут просто випала така нагода — на телефоні з'явилася стрічка слів: "Серденько, ти сьогодні знову ночуєш в мене, чи охоронятимеш свого співмешканця?" Коли Олег звернув увагу на відправника, то йому стало багато чого зрозуміло.

Його неочікуване викриття перервала Світлана, яка щойно вбігла в кімнату:

— Ну що, ти на мене зачекався?

— Та ні, — сухо відповів Олег.

— От бач, яка я в тебе чудова! Тільки про тебе переймаюся, лише за тебе переживаю! — Продовжувала себе вихваляти дівчина.

— О, так, твоя турбота безмежна! Дякую! Хто б оце, чисто з турботи, мене зраджував як не ти, серденько? — Серйозно запитав Олег.

— Ти про що? — вдаючи, що не розуміє, запитала дівчина.

— Про Дена! — Підвищив тон Олег. — То чи довго ти збиралася водити мене за носа? Місяць, рік, все життя? А може, ти збиралася взяти Дена з собою у весільну подорож? А може краще одразу жити втрьох? — Скаженів від люті чоловік.

— Звідки ти про все дізнався? — Збентежено кліпала очима дівчина.

— Яка вже тепер різниця? Головне — дізнався!

— Так! Я зраджувала тобі, бо це ти мене до цього довів! Ти не дав мені жодного шансу і я здалася. Ден повна твоя протилежність — він веселий, кмітливий. З ним весело.

— Ну так веселися, я ж не проти. Я ніколи тебе силоміць не тримав і навіть не уявляв, що ти можеш так паскудно себе вести. Ну припустимо, що пройшла любов, всі діла. Ну гаразд, сподобався тобі веселий хлопець! Але чим я заслужив такого ставлення до себе? Ти могла б просто сказати про все одразу і не треба було б жити в брехні. Ти ж знаєш, Світлано, що я ніколи й нікому не пробачав зради. І тобі не збираюся пробачати. Може це й на краще, що я дізнався про це зараз, а не після весілля. — Олег дістав з кишені смарагдову коробочку з діамантовою обручкою. — Ось це, — відкриваючи шкатулку, сказав Олег, — я збирався подарувати тобі ще кілька хвилин тому та попросити твоєї руки. Добре, що все склалося саме так. Можеш збирати речі та переїздити до коханого прямо зараз. Хочеш — переїзди куди завгодно, але я більше не хочу мати нічого спільного з тобою!

Світлана ніяк не очікувала такого повороту, але їй хотілося вірити, що все це на краще. Хоча ще б одна мить і замість розлуки з Олегом, вона б отримала таку очікувану пропозицію, стати його дружиною.

— Не хвилюйся, я поїду! Квартира ж твоя і мені робити тут нема чого більше.