Світлана останнім часом була незадоволена поведінкою Олега та їхніми відносинами. Все було, ніби-то, як раніше, але дівчина відчувала якусь фальш. Хлопець був таким же чуйним та добрим, але незадоволена жінка придиралася до нього по приводу та без нього.
— Світлано, ну що знову не так? — Не розуміючи, що на цей раз відбувається з дівчиною, запитав Олег.
— Яка тобі різниця взагалі? Чого ти до мене чіпляєшся? Здається, я тебе не чіпала, а ти знову починаєш ранок із проповідей, — фиркнула Світлана.
— Чому ти так реагуєш? Я вже не знаю, що роблю не так і що мені робити, щоб тебе не розгнівити. Це нестерпно, розумієш? Хіба у нас на початку відносин так було? — Запитав Олег.
— У нас початок відносин був хто зна коли, а ми все ще неодружені. Хто ти такий, щоб я перед тобою звітувала? Може чоловік, ні? Якщо ні, то не вимагай від мене невідомо чого і не висувай вимог, ніби, я тут тобі всім зобов'язана! — Підвищила тон Світлана.
— Якщо я тобі ніхто і звати мене ніяк, то чому ти все ще терпиш мене? — Щиро не розуміючи запитав Олег.
— Тому що, все ще терплю, — пересмикнула Світлана та пішла в душ.
Дівчина сама не розуміла, що з нею відбувається, але їй з Олегом стало тісно. Світлані не вистачало драйву, вчинків, закипаючої крові. Її дуже пригнічувала одноманітність, спокій, розмірене та сплановане на півроку вперед, прісне життя.
У офісі, де працювала дівчина, кілька тижнів тому з'явився новий стажор. Цікавий молодий чоловік, який увесь час їй підморгував та запрошував кудись сходити разом. Їй дуже хотілося погодитися, так би мовити, змінити обстановку, але ж Олег... Що скаже йому Світлана, як вона після роботи піде в ресторан чи клуб з колегою, якщо Олег почне обривати її телефон та хвилюватися. І збрехати у неї не вийде — він розкусить.
В той день на роботі, Ден, так звали нового стажора, не упускав можливості посміхнутися та підморгнути Світлані. Маючи певні, моральні принципи та провал у відносинах з Олегом, дівчина все ж таки, почала підморгувати та посміхатися Денові у відповідь. Вона подумки не хотіла забігати далеко наперед, але їй хотілося адреналіну та драйву прямо тут і зараз, і нехай як буде.
— То, може, сходимо сьогодні ввечері на каву? — Безпардонно під час обідньої перерви запитав Денис, він же Ден.
— Може й сходимо, а може й ні — загадково відповіла Світлана. — Залежить від тебе, — посміхаючись промовила дівчина.
— Значить зустрічаємося на цьому місці о 18:05. Я думаю, ти не ризикнеш не прийти. — Усміхнувся Ден у відповідь.
Решту робочого дня Світлана ходила в роздумах. З одного боку зміна обстановки у їхніх з Олегом відносинах була необхідною, та й кава з колегою нічого не значить. А з іншої сторони — доведеться обманювати Олега. Хоча, він сам у всьому винен. Треба було вже давно зробити дівчині пропозицію і не було б жодних проблем. А так, вона вільна жінка і їй не має бути соромно за спілкування з колегою в післяробочой час.
— Свєт, ти ж бачиш, що цей красень тебе відкрито клеїть! — Сказала якось дівчині начальниця відділу і по сумісництву — подруга Настя.
— Бачу, і мені це подобається, — весело відповіла Світлана.
— Ну дивись, щоб не догралася! — Застережливо сказала Настя.
— Ой, Насте, ну я тебе благаю. Ну що може статися?
— Ну хоча б Олег дізнається, і як ти йому пояснюватимеш?
— Почнемо з того, що він ніяк не дізнається, якщо ти не скажеш, — засміялася Світлана. — Та й зараз у наших відносинах настала криза, тому я роблю це на благо нам обом.
— Ну дивись, щоб потім не шкодувала. Ден мисливець і, звісно, зараз у нього до тебе чисто спортивний інтерес. — Суворо зауважила Настя.
— Ой, хоч ти мені не читай нотацій, мені їх і вдома вистачає, — відмахнувся Світлана, виходячи з кабінету.
Вечір наблизився непомітно й дівчина в призначений час, у потрібному місці з'явилася в усій красі. Там на неї вже чекав Ден.
Коли пара вийшла з офісу, Світлана помітила, що літня спека нікуди не зникла, навіть, на вечір. Здавалося, асфальт увібрав за день у себе всю жару, ставши схожим на розпечене вугілля. Інколи підбори дівчини провалювалися у розпечений тротуар, що робило її пересування нестерпним.
За кілька хвилин парочка опинилася на порозі клубу-ресторану, де Світлана раніше ніколи не була.
— Гарне місце! — Промовила зайшовши до холу дівчина.
— Ти — ще гарніша! — Перекрикуючи гучну музику сказав Ден, беручи супутницю за руку.
Біля бару чоловік замовив по коктейлю.
— Сподіваюся, ти не проти. Я передумав щодо кави. Це несерйозно. Та й після напруженого дня не так просто розслабитися.
— Не бери в голову, все ок. — Засміялася дівчина. — Стрес інколи треба знімати, бо він може зняти нас. До речі, як ти опинився у нашій фірмі? Тут, здається, все давно укомплектовано? Для всіх несподіванка, що ти з'явився, адже вільної вакансії не було.
— Не було, а потім з'явилася — ухиляючись від відповіді, пробурмотів хлопець.
Дівчина зрозуміла, що ця тема для співрозмовника табу і здалася. Вона перестала влаштовувати допит для підтримки розмови, а просто віддалася емоціям. Вони сміялися й танцювали, танцювали та сміялися, і здавалися щасливими. Вони відпустили всі проблеми та турботи і насолоджувалися миттю простого спілкування.
— Вже пізно, мені час! — Сказала Світлана своєму новому другові.
— Жаль, що завтра не вихідний, — засмутився Денис. — Зараз спіймаємо таксі, не хвилюйся. За двадцять хвилин ти будеш вдома.
— Я так не хочу додому! — Відповіла дівчина...
Олег тим часом обдзвонив усіх подруг Світлани, яких знав. Дівчина ніколи без попередження не зникала. Тим більше, зараз третя година ночі, а її все ще нема і телефон недоступний. Чоловік знаходив дівчині безліч виправдань, але серце, все ж, було не на місці.
— Дивна звичка у цих жінок зникати туди, звідки з'явилися? — Обдзвонюючи лікарні швидкої допомоги, бурмотів Олег.
Насилу дочекавшись ранку, чоловік згадав про начальницю Світлани, Анастасію. Не довго думаючи, хлопець набрав її номер, який знайшов у записній книжці Світлани.
#2152 в Жіночий роман
#2028 в Детектив/Трилер
#705 в Трилер
розчарування в коханні, відчайдушна героиїня складні відносини
Відредаговано: 27.11.2021