9

Олена жила в сестри біля двох тижнів. Дівчина із задоволенням ходила на роботу та спілкувалася з людьми. Їй було спокійно й тривожно водночас, адже вона постійно оберталася, бо здавалося, що за нею стежить Назар. Можливо, так і було насправді, а може то просто була параноя.

За весь час, що Олена жила в Люби, Назар жодного разу не зателефонував дружині та не написав смс-повідомлення. Олена не особливо-то й сподівалася, і в глибині душі мріяла, що це фінал. 

Після роботи дівчина поверталася до своєї нової оселі та насолоджувалася свіжим подихом літа. В якийсь момент, дівчина відчула полегшення та спокій.

— Як же прекрасно бути одній — сама собі прошепотіла дівчина, уповільнивши крок.

Коли Олена повернулася додому, то ситуація знову повторилася. Їй стало якось добре і погано водночас.

— Що з тобою? — занепокоїлася Любка.

— Мабуть знову тиск скаче! Щось останнім часом він мене дістав.

Послухавши це, Люба пішла в іншу кімнату з якої повернулася через пару хвилин.

— На! — протягнула старша сестра Олені запакований у яскраво-рожеву коробку тест на визначення вагітності.

Олена мовчки взяла його та пішла у ванну кімнату.

Через декілька хвилин Олена вийшла з ванної та направилася у вітальню, де з нетерпінням на неї чекала Люба.

— Ну, що там? — нетерпляче скубла за рукав вона меншу сестру.

— Все нормально, я ж тобі казала, що непорочного зачаття бути не може, — зітхнула з полегшенням Оленка.

— Тоді тобі треба терміново йти до лікаря, адже я думала, що проблема у ймовірній вагітності.

— Чому ти так непокоїшся? Ніби більше ні в кого не може скакати тиск та боліти серце, так? Та зараз нема здорових людей. Що літні, що молоді — практично всі мають проблеми зі здоров'ям,— не стримуючи невдоволення, фиркнула Оленка. — У мене навіть грошей на лікарню нема, розумієш! У мене немає навіть на вітаміни. У тебе ось на шиї сиджу. Чи я не розумію, що ти сама Леську виховуєш, на всі гуртки та навчання скільки грошей витрачаєш. Ще і я сиджу в тебе на голові зі своїми проблемами.

— Твоя головна і єдина проблема — невдалий шлюб. Хто ж міг знати, що все буде так? Назар, на перший погляд видавався нормальним хлопцем. Я б, наприклад, ніколи б не змогла подумати, що він буде такою наволоччю по відношенню до своєї дружини та близьких йому людей,  — заспокоювала Любка Олену як могла, але сама розуміла, що молодша сестра може взагалі ніколи не відчепитися від горе-чоловіка, варто йому лишень захотіти повернути Олену, і він знайде спосіб, як гарненько натиснути на хворий мозоль і чим залякати.

Тим часом Назар навіть і не згадував про Оленку. Йому було добре з Наталі, до якої він, немов, цуцик біг по першому поклику. Назар забувши про все на світі напозичився у друзів купу грошей, буцім-то для хворої Олени, яка лежить у лікарні після складної операції. Якби його товариші знали, що насправді відбувається у житті Назара, то ніколи б не пішли йому назустріч. Хай там як, але хлопці поважали Олену та щиро вірили, що вона зможе змінити бандиткуватого ледацюгу Назара. А він? Він одружився на ній, тому що йому було так зручно. Він весь час дивився на дружину і ненавидів її за те, що вона не Наталі. Він весь час порівнював жінку зі своєю мучителькою та мстився. Мстився жінці за те, що вона погодилася бути з ним, забравши цю можливість у розпутної, коханої жінки. 

Наталі постійно зраджувала Назара та відкрито хизувалася цим, а хвойдою він обзивав дружину, яка навіть з чужими чоловіками боялася заговорити, не кажучи вже про побачення та залицяння.

Так, життя штука несправедлива, але Олена в цьому переконалася вдруге. Вперше вона ображалася на долю, будучи ще зовсім маленькою дівчинкою, яка мріяла, що тільки-но виросте, то одразу ж заживе інакше. 

Тепер жінці дісталося випробування у вигляді Назара. Чоловік попри своє уміння показатися ідеальним на людях, нищив дружину фізично та морально, щойно за ним зачинялися двері їхньої квартири. Найцікавіше, що при своїх батьках та матері Олени, він вмів поводитися так, що близькі родичі заздрили дівчині, адже їй дістався найкращий у Всесвіті чоловік.  Але варто було залишитися їм один на один вдома, як все різко змінювалося. 

Мама Олени відчувала серцем, що щось не так, але вона не мала нагоди поговорити з донькою тет-а-тет, адже дбайливий зять весь час сидів над душею. Так само донька з матір'ю не могли поспілкуватися по телефону, адже Назар не дрімав і постійно контролював недолугу дружину.

В той день, коли Олена дізналася про зраду, в її голові оселилося безліч сумнівів. Вона не могла визначитися: залишатися в місті чи ні. З одного боку дівчина розуміла, що всі труднощі з часом зникнуть і все владнається. Але варто було їй згадати про Назара, який в будь-який момент може увірватися сюди і зробити все що завгодно, її оптимізм одразу ж зникав, так само швидко, як і з'являвся.

Тільки-но дівчина подумала про чоловіка й те, що він може з'явитися, як у двері подзвонили:

— Відчиняй, чуєш! Я знаю, що ти там! — в перервах між дзвінками у двері, гамселив руками розлючений Назар.

— Забирайся звідси бо викличу поліцію, — викрикнула у відповідь Любка.

— Не погрожуй мені, бо добром це для тебе не закінчиться! — скаженіючи від люті, гамселив у двері руками та ногами чоловік.

— Ніхто тобі не відкриє, зрозумів! Хоч лобом бийся, а ти сюди не потрапиш! — прокричали у відповідь Любка.

— Тоді, прощавайте! Я прийшов миритися, я змінився, але ви змушуєте мене вискочити з балкону. Передайте моїй мамі, що я її дуже любив! Мене вже нічого не тримає на цьому світі! — викрикнув розлючений чоловік та почав видиратися на балкон біля сходового майданчика.

— А що як дійсно вискочить? Як я потім буду з цим жити? Адже тут сьомий поверх! — билася в паніці Оленка. — Любко, пробач, але я так не можу! Як я потім дивитимуся в очі його батькам?! — вигукнувши це, Олена відчинила вхідні двері та побігла за Назаром, який вже перекидав ногу за огорожу балкону.

— Я вискочу, якщо ти мені не пробачиш і не повернешся до мене! — верещав Назар на всю глотку, привертаючи увагу оточуючих.