ГЛАВА 43

Поліна.

Вранці наступного дня Гена стримав слово і відвіз мене на роботу. 

Ці ранкові хвилини турботи, його усміхнене та привітне обличчя, додають наснаги та впевненості в тому, що сьогодні все вийде . 

І мій прогноз справдився, бо презентацію було підготовлено до вечора. Хоч незадоволених було досить багато. Головне питання було - навіщо переробляти. 

Олена поводилася досить метушливо, якось аж занадто для тихої сірої офісної мишки. Напевно здогадується, що переробляти довелося не просто так, а виключно тому, що “дехто” злив нашу презентацію. 

Повноцінного побачення сьогодні так і не вийшло, бо робота над проєктом зайняла увесь час до пізньої ночі. Тож Гені залишалося лише відвезти мене стомлену додому, за що я йому страшенно вдячна. 

А от наступний день вже став цікавішим. 

Презентація мала відбутися у великому бізнес-центрі на останньому поверсі, де зібралася значна частина наших клієнтів.

Сказати, що я переживаю перед доповіддю — все одно, що  нічого не сказати. 

Та ще й треба їхати в одній автівці з Майклом, Діаною та Данієлем, і вже цей факт, аж ніяк не додає впевненості чи гарного настрою. 

— Клан Тамрицьких! Вітаю! - плеснув у долоні син батькового партнера, який, як не дивно, стоїть поряд з Клемковим. А потім простягнув руку, щоб привітатися з Майклом, Данієль в цей час десь відстав.

— Я б на твоєму місці не поспішав тиснути його мозолисту та напрацьовану руку! - тихо промовив Клемков і той швидко осмикнув руку. 

От же ж і Гена! Як стати знову серйозною і перестати посміхатися!? Особливо коли знаю про що саме йде мова… А пустощі Ліві поступово стають легендою…

Вилиці Майкла напружились, стиснув щелепи, розглядаючи підлогу й, почимчикував  займати місце десь у кутку великого конференц-залу, щоб його ніхто не бачив.  

Звісно, коли вже все закінчилося, вдячності від своєї родини за контракт який сьогодні підписали, я так і не дочекалася. Та мені їх “дякую” зі скрипом зубної емалі, якось не дуже й потрібні. В першу чергу все що роблю виконую виключно для себе і для власної впевненості. Знання та навички у кишені носити не доведеться.

У мене вже є певний досвід. Звичайно мій бізнес-проєкт не був таких колосальних розмірів, як компанія батька, але теж приносить стабільний дохід. А з кожним роком попит на товар, який виробляє моя власна фабрика, лише зростає. Свого часу вирішила, що підлітків, яких турбує власна зовнішність, досить багато, тому якісний одяг нікому не завадить. Особливо коли той згладжує особливості фігури та ще й на додачу модний та зручний. Ось так з власних комплексів народився мій бізнес. 

Дуже багато моделей намалювала сама, як і деякі свої сукні чи костюми. В моєму ж магазині фахівці не лише допоможуть вибрати одяг, а й навчать підбирати доглядову косметику. За допомогою психолога можна буде інакше поглянути на себе, навчитися любити себе і власне тіло, жити в гармонії. Особисто для мене мій невеличкий бізнес це моя власна самостійність. Спроба довести самій собі, що я чогось варта, фінансово незалежна та самостійна.

Після заходу одразу поїхала до лікарні, бо зателефонували, що стан батька погіршився. Але побачитися з татом так і не вдалося, він спав. Тож почекавши пів години поїхала додому так і не потрапивши в лікарняну палату. 

Клара.

Невже зорі все ж таки на моєму боці!? Нарешті! Стан Сергія погіршився. Тож терміново треба приступати до плану Б, хоч це і досить ризиковано. 

Знову начепила люб'язну та ніжну посмішку на обличчя й, зайшла у палату чоловіка.

— Любий! Я так за тобою скучила! Всю ніч проплакала, ледве дочекалася ранку! Все не хотілося вірити, що твій стан погіршився! Нічого! Тут за тобою першокласний догляд та найкращі лікарі! Впевнена, що це тимчасово і ти неодмінно одужаєш! - щебечу, та ще так щиро, що майже сама в це вірю. 

— А що за тека в твоїй руці? - коситься на мої руки, які тримають документи.

— Ой! Справді! Зовсім забула. - вдала, що не розумію. - Це щодо судової справи з Клемковим. Вранці забрала з суду, то може ти підпишеш, що ознайомлений?

Хоч би не почав ретельно досліджувати. Зверху стосу паперів справді те, що я щойно озвучила, але між листками прихований зовсім інший текст. Там йдеться, що він доручає Данієлю надалі керувати компанією, а Поліна усувається від виконання. От би прокрутити все по тихому, щоб він не помітив! 

А далі Майкл подбає, щоб мій любий чоловіченько відправився у “кращий світ”. Занадто довго чекати доки заповіт набуде чинності. Занадто великий ризик, що щось піде по геть іншому сценарію. Саме цей факт штовхає на ризиковані дії. 

— Я погано себе почуваю! - о ні-ні, навіть не розраховуй, що я звідси піду без нічого.

— Будь ласка, любий! Ці папери важливі для оскарження! - муркочу. - В наших інтересах. - в моїх, якщо вже бути відвертою, але про це тс-с.

— Добре! - нарешті здається, начепивши на обличчя стражденну гримасу. Швидше б більше тебе не бачити і нічого не випрошувати. 

Дістало!

Затамувала подих…

Бінго! Все підмахнув, чудово!

Цікаво! Чи відчуває, що тільки що підписав собі вирок!?