Крок, після якого не повертаються

Розділ 11

Ніч опустилася на село важко, без зірково.

Олена не могла заснути. Після зборів усе змінилося. Люди дивилися інакше. Вона чула шепіт за спиною навіть тоді, коли стояла сама на подвір’ї.

Вона обрала.

І тепер відповідальність тиснула.

Телефон задзвонив різко.

Невідомий номер.

— Так?

Тиша.

Потім тихий голос:

— Поле біля старої посадки. Тобі краще приїхати.

Зв’язок обірвався.

Холод пробіг по спині.

Вона не сказала Андрію. Сама сіла в машину.

Помилка.

Біля посадки було темно. Фари освітили знайомий силует.

Максим.

— Ти з глузду з’їхав? — різко сказала вона, виходячи.

Він стояв нерухомо.

— Ти приїхала.

— Що це за цирк?

Він усміхнувся — дивно, порожньо.

— Я хотів переконатися, що ти ще відгукуєшся на мій голос.

— Ти мене налякав.

— А мені було не страшно, коли ти стала поруч із ним?

Вона зітхнула.

— Максиме, все закінчилося давно.

— Для тебе.

Він підійшов ближче.

— Ти думаєш, він кращий? Думаєш, він не піде, коли стане важко?

— Досить.

— Я бачив, як він дивиться на тебе. Це не любов. Це володіння.

— Ти плутаєш.

— Я знаю таких чоловіків.

— Ти — не знаєш його!

Він різко схопив її за плечі.

— А ти? Ти вже віддала йому все?

У її очах спалахнув гнів.

— Відпусти.

Він стиснув сильніше.

— Ти належала мені.

— Я ніколи нікому не належала!

І саме в цю мить фари іншої машини розрізали темряву.

Андрій.

Він вийшов повільно. Без крику. Без паніки.

Найнебезпечніший стан.

— Відійди від неї.

Максим не відпускав.

— Ти її не вартий.

Андрій підійшов ближче.

— Останній раз прошу.

Максим штовхнув Олену назад.

І зробив крок до Андрія.

Удар був швидким.

Без зайвих рухів.

Максим похитнувся, але відповів.

Кулаки. Земля. Дихання, що рветься.

Олена кричала.

— Зупиніться!

Андрій притис Максима до капота.

— Ще раз торкнешся її — і ти поїдеш звідси назавжди.

Максим сплюнув кров.

— Ти її зламаєш.

— Не тобі це вирішувати.

Андрій відпустив його.

Максим дивився на Олену — з образою, болем і поразкою.

— Ти вибрала війну.

— Ні, — тихо сказала вона. — Я вибрала свободу.

Максим поїхав.

А тиша після цього була важчою за бійку.