Соня

Я ігнорую всіх...Вимикаю телефон.

Після занять спускаюсь в зал, тренування якраз в самому розпалі. Я займаю своє місце на трибуні і не зводжу погляду з Марка, він як завжди в чудовій формі. Вони з Макаром в одній команді і грають в пас. Передача з відскоком - драмшот, грудна передача- драмшот. Я не слідкую за рахунком, лише за грою Макара і Марка. І те як майстерно мій брат робить спін-мув коли веде м'яч на полі суперників не може не радувати очі. Марк звісно теж хороший, його кросовер і євростеп в нападі не замінні.

В них скоро серйозна гра я це знаю. Також знаю, що в них великі шанси, всі гравці з досвідом і в гарній фізичній формі, дисципліновані , навіть Ден який би засранець він не був, але легкий форвард з нього набаго кращий ніж друг. Хлопці мене не бачать, вони постійно перекидаються поглядами і я помічаю як тато прискіпливо слідкує за Марком. Як робить йому зауваження за фейли інших. Він воює відкрито, хоча все ще тримає маску. Я бачу як йому важко, він червоний і постійно п'є воду, що не дивно зважаючи на те в якому він стані. 

Марк помічає мене під кінець гри і усміхається. Макар стукає його по плечу і вони обидва махають мені, відповідаю їм і настрій ніби трохи покращується. Тато помічає мене також. Його погляд не говорить нічого хорошого, але це передбачувано. Витримую і зрештою він переводить свою увагу на гру, а я кам'янію. Мене наче прибили до стільця. Один погляд цього чоловіка може повернути мене з небес на землю і перевернути все всередині. В його погляді не було того тата якого я пам'ятала, щойно на мене дивився той чоловік з парковки вранці чи той чоловік котрий п'яний приходить до нас додому і руйнує поняття дому для мене як такого. 

Тренування закінчується і всі розходяться, залишається Тім який судячи з усього сьогодні черговий і починає прибирати. Тато спостерігає за дверима і коли інші хлопці з команди покидають зал і він хоче заговорити до мене я встаю і йду. Просто йду додому. Там відносно безпечна територія. Не чекаю Марка чи Макара, навіть не прощаюсь з ними. Просто йду додому. 

Всередині відчуття бурі яке не зрівняти ні з чим. І хоч це не перший скандал, він перший з такого приводу. Раніше я не була помічена з хлопцями бо у віці коли у всі починали зустрічатись я втратила маму і з головою пішла в навчання і адаптування до життя з батьком алкоголіком. Раніше ще як мама була жива я багато разів уявляла цей момент. Коли мені хтось починає подобатись і я знайомлю його з батьками. Як мама розпитує мене про мої почуття, а я їй відповідаю. Навіть уявляла реакцію тата, що можливо він наставлятиме мене, довго розпитуватиме про хлопця і його захоплення чи не зв'язалась я раптово з поганою компанією. Та звісно передбачити таке я не могла. 

Приймаю душ і перу речі - година до зустрічі з батьком. Їм і сушу волосся - пів години до зустрічі з батьком. Вмикаю телефон і відповідаю всім на повідомлення. Марку не можу нічого відповісти, вирішую, що краще потім відпишу і помічаю як вхідні двері гримають. Тато мав бути хвилин на десять пізніше та вже маємо, що маємо. Почалось. Він навіть не стукає, одразу заходить в кімнату і грюкає дверима. Я сиджу на ліжку і в мене починають труситись руки, відкладаю телефон під подушку, але з ліжка не встаю, боюсь що тремтітимуть ноги. 

- Чому ти з ним спиш? - Найгірше питання до доньки яким тільки можна почати діалог. Тато нависає наді мною як чорна хмара. Запах перегару і м'ятної жуйки вдаряє мені в ніс.

- Як ти можеш в мене таке питати? - Я не кричу, але бачу, що мій спротив його дуже злить.

- Бо я твій батько!!!- Він вже переходить на крик.

- Це не дає тобі право на подібні запитання !!!- Він підходить ближче і наклоняється, лице пашіє червоним.

- Це дає мені право викинути його з команди.- Тато посміхається наче не сказав щойно якусь жахливу річ.

- А це тут до чого? - Всередині мене пустота розміром з чорну діру. Людина котра стоїть навпроти причина цієї пустоти.

- Бо я не хочу аби ти з ним спілкувалась. І якщо в тебе мізків немає то мені доведеться виправити це за тебе.- Навіть злості немає, просто пустота.

- Ти нічого не будеш робити!!! Моє особисте життя тебе не обходить, а якщо ти готовий розкидатись цінними гравцями то це ще питання в кого з нас немає мізків.- Тато б'є кулаком по шафі. Я здригаюсь, але не дивуюсь. Я бачила як він закипає і якщо п'яний тато просто спить, то після запою він може бути доволі агресивним.

- Ти з нми через гроші? Тому ти його так захищаєш? Думаєш таким як він потрібні такі як ти?!

- Які це такі як я?! - Кожне його слово віддаляє нас ще далі. 

- Ти знаєш про що я!!! - Можливо здогадуюсь.

- Ні не знаю! - Тато хоче вдарити по шафі, але стримується.

- Такі як ти, наївні дурочки котрі думають, що розуміються в коханні! - О експерт обізвався. 

- А до чого тут кохання і секс?! - Тато здивований не менше за мене, але я вже набралась сміливості сказати все, що думаю і не збираюсь зупинятись.- Ти думаєш ми спимо? Чи можливо, що у нас кохання? Можливо ти думаєш, що хтось з нас не вартий іншого? Скільки всього ти думаєш і в чому тільки не звинувачуєш мене це твоя особиста справа! Ти міг би просто спокійно запитати мене і я б відповіла, міг би навіть запитати Марка, але на нього не вийде тиснути бо він не твоя мала донька до якої можна зайти в кімнату коли тобі заманеться і на яку можна лити брут не боячись наслідків!!! - Встаю з ліжка, ноги трохи трусяться, але це мене мало хвилює. - Ти згадав про свої батьківські обов'язки, що ж шкода, що в ці обов'язки не входить перестати пити і припинити психічне знущання з єдиної людини яка поки згодна ділити з тобою одну квартиру!!!

Сльози лються з очей і я не можу їх зупинити не можу це контролювати. Не хочу чути більше нічого, хочу подихати повітрям, що власне я і роблю. Сходи, двері все проноситься повз, повз мого знову розбитого світу і я не стримуюсь коли відчуваю холодну гойдалку під собою на якій любила кататись з дитинства, на якій мама мене катала, знову таки в іншому житті.