Соня

Він п'яний, мій тато п'яний стоїть біля універу і дивиться на мене з такою ненавистю ніби я йому не донька, а найлютіший ворог. Мені страшно, не знаю чого очікувати. До цього наші сутички залишались лише вдома і були табу для моїх друзів чи його колег. Всі закривали очі на його пиятику бо в нього ж  дружина померла. Та ніхто ніколи не ставив мені зайвих питань через ту саму причину. Я неодноразово чула як мого тата називали чутливим і кохаючим. Їх навіть порівнювали з лебедями бо після маминої смерті тато теж перестав жити, звісно образно. Та ніхто не бачив того, що було у нас вдома, ніхто не помічав як важко було моїй мамі коли вона була жива і тягнула хрест під назвою їхній шлюб. Вона посварилась з батьками і відмовилась від усього, що мала аби бути поряд з батьком. Не спілкувалась майже з батьками і постійно вислуховувала їхнє незадоволення своїм чоловіком. Навіть коли вона захворіла раком і її батьки були готові оплачувати лікування. Тато постійно скандалив, що їхні гроші нам не потрібні, що ми зможемо самі. Чи любов це? Спірне питання, бо якби хтось кого я по справжньому люблю помирав то мабуть я б прийняла подомогу від самого чорта. Мої бабуся з дідусем таємно передавали гроші через Макара мені, а я мамі. Тато думав, що це державні гранти і фонди лікують його дружину, а мої бабуся з дідусем ще більше зненавиділи його. Мама не вижила, а тато втратив і мене разом з нею почавши пити і пропадати з дому на декілька днів. Щось всередині мене хотіло повернути часи коли я думала, що ми щасливі і я трималась за тата , за того тата яким він був колись. Та той тато котрий зараз стояв переді мною тут , зараз і вбивчо сканував поглядом мене і Марка не був тим кого я пам'ятала в дитинстві. 

Я виходжу, я йду , я роблю те задля чого приїхала в універ, а саме збираюсь піти на другу пару. Скоро продзвенить дзвінок з першої і двір наповнять студенти, тому відкладати розмову, значить зробити її публічною. Не помічаю нічого йду до свого тата. Він так само не відводить погляд і так само сканує мене. Коли підходжу чую легкий запах перегару і серце опускається в п'ятки. Відчуваю як рука Марка торкається моєї і він переплатає наші пальці. Татів погляд опускається вниз до наших рук , а тоді він по черзі дивиться спочатку на мене, на Марка і підіймає кутик губ догори.

- Що вирішила не йти по стопам матері і до багатого стрибнути в ліжко?- Він говорить це пошепки та його слова дуже голосно показують його ставлення до мене. Можна списати на алкоголь, але навіщо знову шукати виправдання. Макар сильне стискає наші руки і я бачу як він напружується. Що ж це моя реальність, тепер він її баче і краще так ніж він би дізнався через десять років.

- То це все, що ти можеш сказати своїй донці? - Я посміхаюсь і роблю вигляд, що мене не зачіпають його слова. Та згадка про мою матір і насміхання над її жертвами заради нього дуже боляче проходить по серцю.

- Якби ти справді ставилась до мене як до тата то ночувала б вдома!!! - І це він буде мені розповідати про ночівлю вдома. Марк заступає мене собою як тільки тато хоче підійти. Звісно він ніколи мене не бив, але його слова били і били прямо в ціль.

- Думаю вам краще проспатись! - Марк говорить це чітко і спокійно, не підвищуючи голосу і не роблячи ніяких акцентів, та його рука труситься і я бачу як він хвилюється. Цей чоловік його тренер, а не тільки мій тато. І я думаю він вперше бачить його таким.

- Думаю тобі краще дати мені погоровирити з моєю донькою!!! - Тато вже не говорить пошепки, але і не кричить. Марк не відходить за, що я йому дуже вдячна. Всередині вже починає збиратись океан зі сліз, а день тільки почася. 

- От і поговорите коли відіспишся !!! - Тато тикає пальцем в Марка і я знаю, що далі послідують гучні крики, та цього не відбувається бо ми чуємо дзвінок. Перша пара закінчилась і я видихаю з полекшенням. Тато не буде скандалити при всіх і не буде влаштовувати сцен. він все ще тримає образ, але так просто не спасує.

- Поговоримо вдома !!! - Тато кидає мені ці слова як бомбу повільної дії і йде. Двір наповнюють студенти, а я стою за руку з Марком і не можу сказати ні слова.

Розмова з моїм татом продовжиться, вдома. Це ще не кінець, але до цього кінця я можу підготуватись.

Марк обіймає мене і веде до потрібної аудиторії. Лише зараз сидячи на парі я наче починаю відмирати і згадувати як всі дивились на нас коли Марк мене обіймав і вів наче теля на забій. Він погладжував моє плече, говорив якісь заспокійливі речі.

Ніка легенько торкається мене, а потім нагинається аби прошепотіти на вухо питання, яке я мабуть можу передбачити.

- То ви, що зустрічаєтесь з Марком? - Вона посміхається і виглядає щасливою. Одразу згадується як відреагував на нашу появу мій тато і ця разюча відмінність у сприйняті Марка , хоча вони однаково його не знають. 

- Ні, ми просто друзі. - Слово нажаль проходить деся поряд з думками в моїй голові. 

- А ти в нього ночувала? Макар був вчора зі мною, отже він тебе забрав після роботи? - В її питанням немає нічого дивного бо ми давно товаришуємо, скільки себе пам'ятаю мій брат був у неї закоханий і всюди ми були троє. Та в мене справді поки немає відповідей навіть для себе, а не те, що для Ніки чи скажімо для Макара.

- Ніка, я справді просто ночувала в нього - Не варто згадувати про одне ліжко і обійми.- Ти ж знаєш, що тато вчора випив і я просто не хотіла вертатись в цей притон.

Ніка розуміюче киває, хоча в неї ідеальний тато і вона ні каплі не розуміє як це. Здається навіть трохи шкодує, що змусила мене згадати про нього, але між нами не має секретів, точніше вони перестали бути після того як вона побачила мого тата п'яного у нас в коридорі. Вони тоді з Макаром залишились зі мною , це був лише початок його пияцької кар'єри і він другий день не ночував вдома. Вони залишились бо мені було страшно самій, а на ранок побачили мого тата і його алкоголізм у всій красі. З того моменту Макар постійно мені телефонує і питає чи не приїхати і чи не допомогти чимось, а я кожного разу говорю, що все добре і прошу аби він не розповідав нічого батьками чи бабусі з дідусем. Я намагаюсь підіграти татові або своїй власній ілюзії у якій живу вже досить довго, аби сприймати все це за правду. Аби вірити в те, що все під контролем.