Марк

Соня допивала каву і я мав швидко вийти з душу аби ми нарешті поїхали в універ. Вона мене не підганяла ,а от я себе так. Та моє тіло не слухало мозок , воно продовжувало грати в зовсім іншу гру. Я буквально змушував себе робити кожен рух і це було зовсім не легко. Виходило доволі повільно хоча мозок горів від обробленої інформації. 

Не знаю скільки часу я приводив себе в порядок у ванній та коли вийшов Соня вже чекала мене зібрана біля виходу. Я накинув куртку і рушив за нею. Вона вела мене до авто, а не навпаки. Коли ми сіли я вирішив почати розмову, аби трохи збити напруження між нами. 

- То які плани на вечір? Знов будеш працювати? 

- Ні на роботу мені в суботу. А ти? Які в тебе плани на вечір? - Хочеться вірити, що питання не через ввічливість, а їй справді цікаво.

- Я хочу розібрати весь безлад в квартирі. Давно прийшов час. Думаю ти помітила.- Так в мене було дуже багато речей і більшість з них ще досі були запаковані. 

- Що я помітила точно, так це стоси книг у тебе на підлозі. Не думала, що ти так багато читаєш.

- Насправді це не мої книги, але я справді їх читаю. - Ну принаймні більшу частину з них.

- То чиї тоді це книги, якщо не секрет?- Вона повернулась боком і уважно дивилась на мене.

- Це книги моєї сестри... Вона була фанатиком в цьому плані. Завжди відвідувала різні книжкові фестивалі. Багато  книг в її колекції з підписами від авторів. А в кожній з них стоїть печатка її бібліотеки. І повір це лише мала частина. В будинку моїх батьків є окрема кімната яку їй подарували на п'ятнадцятиріччя, для власної бібліотеки. 

- А ти ? Чому ти читаєш її книги? Не зрозумій не правильно, але у тебе своїх немає? - Соня посміхнулась і продовжувала дивитись на мемне з цікавістю. Як я любив цей погляд, цю атмосферу яка була навколо нас в такі моменти. Я згадував про уподобання сестри не з жалем і болем як завжди це був теплий момент і я згадував його так ніби проживав ще раз.

- Ну раніше я не дуже любив читати. Загалом баскетбол це єдине, що мене цікавило. Ще звісно відеоігри і хокей. Якби я не був баскетболістом то точно б став хокеїстом. А от Віра завжди була одержима книгами і зачиняла свою бібліотеку аби ми з друзями так нічого не зіпсували. Вона могла сидіти там годинами. На проекторі виставляла якусь анімацію і безкінечно читала та пила чай. Звісно я хотів з нею гратись і часто капризував , іноді крав її книги і ховав на, що вона дуже злилась.- Тут я замовк на якись час і потім продовжив.- Коли вона померла я взяв частину книг з квартири і читав їх. Я хотів зрозуміти, що вона відчувала . Дивився на помітки які вона робила , на стікери, позначки. Ще вона писала комертарі збоку або думки щодо деяких абзаців в книзі які її зацікавили. Я наче відчував цю близкість. Наче вона читає разом зі мною і я перебуваю у її світі. Світі де вона думає, живе і проживає моменти в книзі разом зі мною.- Соня була перша кому я розповів про це своє дивне заходплення. Мене приваблювала не книга, а те що вона була Вірина. Що я міг її читати разом з нею, міг відчувати і бачити її емоції. Читати жарти котрі вона виділяла і сміятись з них, знаючи, що вона також сміялась на цьому моменті. Соня довго дивилась на мене , далі сидячи в півоберта. Я ж не міг відірвати погляд від дороги. Емоції котрі я пережив і слова котрими мав давно з кимось поділитись змушували моє серце шалено калатати. 

- Яка твоя улюблена книга з цієї колекції? - Хороше питання на яке в мене немає конкретної, короткої відповіді.

- Думаю, що вона не одна. І чесно кажучи у моєї сестри доволі хороший смак, або доволі сумісний з моїм. Навіть не знаю як обрати бо кожна книга робить тебе іншої людиною і ти не залишаєшся таким як був після прочитання. Тому улюблених мабуть немає, але є ті після яких довго думаєш. Знаєш коли книга не відпускає і ти прокручуєш її в голові, постійно відкриваєш щось нове. 

- Розумію, ми багато вивчаємо літератури на філологічному. Мабуть тому я і вступила туди. Моя доля давно визначена і я не маю нічого проти, та вибір моєї освіти це не лише для мого майбутнього, а і для теперішнього. Для моєї душі. Я проживаю купу різних емоцій і сценаріїв на різних мовах і в різних формуваннях однієї і тієї ж ситуації. Немає нічого більш різноманітного і насиченого ніж читання. Це як вирішення багатьох проблем.

- Або як хороша ідея для ескіпіста. - Соня засміялась.

- Як для спортсмена ти доволі розумний.- Тепер смішно було мені.

- Ей - Я зробив ображену гримасу. - Що за упереджена думка про спортсменів? 

- Вибач, просто іноді я жартую стереотипами. - Вона таки мила і ще вона трохи засоромлена.

- Думаю тобі немає за, що вибачатись. - Соня почервоніла і сіла прямо.

Ми приїхали під універ і коли Соня побачила свого тата котрий стояв біля входу і сканував моє авто поглядом завмерла. Я бачив як усмішка сходить з її обличчя , хороша атмосфера зникає, а на її місце приходить жорстока реальність. Я відчував як вона сканує його, шукаючи ознаки алкогольного сп'яніння. Я взяв її за руку. Вона продовжувала дивитись на свого тата, але її тіло трохи розслабилось. Через хвилину вона відпустила мою руку, і вийшла з авто йдучи прямо до нього. Соня не чекала на мене, не сказала нічого просто пішла. Я не встиг подумати чи це хороша ідея, як мої ноги вже слідували за Сонею. Не знаю як її тато відреагує на те, що ми приїхали разом, а Соня очевидно не ночувалал вдома, та дізнатись це ми мали вдвох.