Соня

Марк був у душі десь близько години і я вже чесно думала йти йому на допомогу. Та коли двері відчинились то пари як не дивно не було, але я чула звук води постійно. Марк приймав льодяний душ близько години або просто увімкнув воду і ховався від мене. Чомусь другий варіант мене засмутив і я не змогла видавити навіть маленької усмішки. Просто пішла в душ і зачинила двері. Я була втомлена і виснажена.

Хочу просто змити цей день.

Так я і зробила, просто змила цей день. Пахнучи Марковим гелем я вийшла з душу і побачила як він спить. Він скрутився і ніжно посапував. Якщо він і ховався від мене образа на нього давно зникла.

Не одній мені важко...

Дивлячись який Марк втовлений і розгублений я розуміла, що кожен з нас в цьому світі несе свій хрест і кожен під ним прогинається. Просто одні обираюсь тягнути його інші стояти з ним на місці. Я тягла як мені здавалось бо бачила ціль до якої мені треба йти. Я не стояла на місці бо в мене не було залежностей. Я вміла знайти вихід і продовжувала досягати своєї мети. Закінчити навчання і працювати в сімейному бізнесі. Хоч бабуся з дідусем і проти мого батька та мене вони люблять, а я люблю їх. В мене є чудовий брат Макар з яким в майбутньому ми і будемо трудитись над тим аби справа нашої родини процвітала.

Так я втратила маму і дуже через це переживала і ця рана досі мене переслідує. Та я не кинулась шукати втіхи в алкоголеві як мій тато чи тікати від проблеми як Марк. 

Можливо іноді нам потрібен хтось поряд аби допомогти, але іноді навіть коли цей хтось поряд це не завжди допомагає. Знаю з власного досвіду, скільки я не хочу допомогти татові він ігнорує всі спроби.

Я дивилась як Марк спить і думала, що він мені подобається, справді подобається, але якщо я не зможу йому допомогти? Чи потрібна взагалі йому моя допомога? Чи не зупинить моя допомога йому нас обох? Стосунки це завжди ризик, навіть якщо ви просто друзі.

Мені добре з ним поряд, з першого дня добре, та моя голова кричить не поспішати. Просто хай все йде як йде. З думками про майбутнє я заснула біля Марка, а коли прокинулась зрозуміла, що вже ранок і я в його обіймах. Марк обіймав мене, я відчула, що він теж прокинувся бо його дихання було не рівним і ще дещо впиралось мені в спину. Сподіваюсь це телефон або пульт.

- Доброго ранку. - Я встала і подилась на годинник, дев'ята. 

- Емм..Доброго.- Марк накрився пледом за, що я йому дуже вдячна, бо незручність яку я зараз відчувала не передати словами. 

- Ти давно прокинувся? - Я знала, що не так давно бо відчула це власною спиною.

- Ні, власне теж хотів встати, але боявся тебе розбудити.- Я відчувала як мої щоки палають від згадки, що він обіймав мене і ми так спали невідомо скільки часу. 

- Вибач я не збиралась засинати тут... тобто я просто прилягла на хвилинку - Я була розгублена, а мій мозок він видавав мені одні звинувачення за іншими і дорікав мене за, те що я не мала права цього робити. Не мала лягати з ним поряд. Ми друзі!!! Кричав мій мозок і вперше за якийсь час він мені згодився в присутності Марка.

- Та власне нічого такого не сталось, все добре. - Марку теж було незручно, але він краще тримався. 

- То може тоді... нам треба в універ, вже дев'ята.- Марк кивнув , але продовжував далі лежати прикриваючись пледом і щоб не мучити нас обох цими незручностями я побігла в душ. Так саме побігла.

Я вмилась і довго дивилась на себе в дзеркало. Намагалась зрозуміти чому рум'янець не сходить з мого обличчя і чому я не шкодую про те, що сталось? Так мені однозначно незручно, соромно і боязко. Та я зовсім не шкодую про те, що відбулось. Звісно це було випадково, та якби я мала змогу повторити цей вечір то зробила би так само, але вже усвідомлено. 

Марк зробив нам каву і щойно я покинула душ він одразу зайшов. Я пила каву на самоті та тепер жодної думки в голові не було, мені було просто спокійно.