Марк

Прокидаюсь від того, що голова болить, а спрага відчувається так ніби я перетворююсь в сухофрукт. Відчуваю прохолоду. Вікно відчинене. На мені дві ковдри і хтось мене роздягнув. Чи можливо я сам роздягнувся? Не пам'ятаю нічого з моменті як вийшов з таксі і чекав на Соню біля її під'їзду. Соня... Оглядаю кімнату і розумію, що можливо я зараз у неї.Тут все не так як я собі уявляв. В неї великий стелаж з книгами прямо навпроти ліжка, поруч із шафою. Біля вікна робочий стіл на якому стоять рамки з фото і зошити. Ще на столі стоїть ваза з рожевими трояндами і я сподіваюсь вони не від Дена, хоча якщо він робить її щасливою то хто я такий, щоб їм заважати? Над ліжком висить гирлянда-шторка вздовж якої біля ламп приклеяні вирізані з картону сердечки. На стелажі біля книг бачу кубки і медалі - танці. Отже вона займалась танцями, а можливо і досі займається, цікаво. Біля виходу з кімнати величезне дзеркало на повний зріст і я бачу, що синці трохи зійшли та я і досі виглядаю побитим. 

Від сорому хочеться провалитись крізь землю. Вчора я обіцяв, що буду кращою версією себе бо вона заслуговує на кращого, а сьогодні я приїзджаю до неї п'яний і чим я краще за її тата? Згадую чому я пив, знов перед очима це фото де вони обнімаються. Рвота підступає здається лише через це фото. Встаю з ліжка і бачу, що поряд на стільці мої речі акуратно складені. Вдягаю штани, беру куртку і хочу швиденько вислизнути на вихід, мені зараз дуже соромно. та коли відчинаю двері там стоїть Соня. Вона в нічній сорочці і з розпущеним волоссям, тепер розумію, що навіть краща версія мене її не варта. 

- Далеко зібрався? - Не можу дивитись їй в очі.- Марк, про що ти хотів поговорити?- По голосу чую, вона не в гуморі і власне питання чому відпадає, бо причина Я. П'яний я!

- Хотів вибачитись, я не мав так ввалюватись до тебе п'яним.

-Ти не ввалився, я сама тебе доперла до квартири!- Це навіть гірше ніж я думав.- Я готова вислухати чому ти напився і про, що хотів зі мною поговорити? 

- Я побачив те фото з Деном і ... знаю я не можу вимагати, але ... чому ти сама мені не сказала, що ви разом? - Соня здивована від того, що я дізнався про це раніше ніж вона хотіла? Чи від того, що це надто особисте питання як для нашої короткої дружби?

- Яке блін фото? Про що ти взагалі говориш? - Може вони не хотіли афішувати завчасно, а Ден виклав фото раніше ніж мав? Дістаю телефон і показую скрін з їх фото. Соня вириває у мене телефон і приближає уважно вивчаючи фото, потім відправляє змімок собі в особисті і віддає мені телефон.

- То це тому ти напився? Бо побачив якесь фото? А чому відразу не запитати мене? Ми не зустрічаємось з Деном!!! Так вочра він провів мене додому і обняв, можливо попросив когось нас сфотографувати і виклав це до себе на сторінку, я це ще з'ясую особистоз ним. Але ти.... ти побачив фото і пішов пити навіть нічого не спитавши в мене! Ти зробив висновки і поїхав пити, зробив найпростіше, що міг. Ти не поговорив зі мною, не запитав, не надіслав це фото мені відразу!.... Марк просто йди.- Вона показує мені на двері і я опускаю своє взуття на підлогу починаю взуватись. В голові стільки думок, та вона права я просто зробив найпростіше , поїхав пити сам зробивши висновки.

- Я не хотів тебе образити чи розчарувати. Просто побачив те фото і всередині все зірвалось. Я випив бо не знав, що робити. Ти права я мав запитати тебе, але боявся почути, що ви разом. Тепер мені дуже соромно і я сподіваюсь, що ти пробачиш мені. - Говорю це на одному подиху і йду. 

Соня не намагається мене зупинити, нічого не відповідає , просто киває. Я бачу як вона стримує сльози і вирішую не мучити її своєю присутністю.

Виходжу з під'їзду і вдихаю свіже повітря. Я такий дурний, та я найбільший ідіот в історії. Я мав зробити найочевидніше в житті, просто запитати в неї. Запитати і прийняти її відповідь. Сідаю на лавку біля під'їзду і шукаю сигарети по кишеням куртки. Немає. Встаю і йду в магазин навпроти згадавши про свою спрагу. Відкорковую пляшку і випиваю майже всю. Опускаю голову і бачу Соню. Наздоганяю її.

- Ти в універ? Можна з тобою?- Коли вона дивиться на мене то всередині все падає, розумію - вона плакала.

- Як хочеш. Сподіваюсь ти хоча б не будеш обіймати мене, щоб сфотографувати. - Хочеться вбити Дена, що він таке вчинив і вбити себе, що я в це повірив.

- Я сьогодні з ним поговорю, повір він забуде, що таке фотографуватись на довго. - Соня просто мовчить, але я розумію це не через те, що їй немає чого сказати, а через те, що їй важко говорити. Потім все ж відповідає.

- Ти думаєш, якщо поб'єш його це щось змінить? Марк все вже сталось.

Ми більше не говоримо, а в універі просто розходимось в різні боки. До Соні підходить якась дівчина, здається це та, що була тоді з Макаром на фото в його інстаграмі. Бачу як Соня оживає і навіть посміхається до неї. Хотів би я побачити цю усмішку і зрозуміти щира вона чи ні. 

В аудиторії Дена немає і на першу пару він не приходить. В старости дізнаюсь, що він на лікарняному. Що ж треба провідати , раптом щось серйозне. 

Забираю своє авто від бару і їду до нього додому. Мені дзвонить тато та я скидаю перші хвилин десять потім все ж беру слухавку.

- Тебе не вчили відповідати на дзвінки?!!! Я вже думав Соня тебе в рабство викрала.- Він злий, але намагається жартувати. 

- Звідки ти знаєш, що я був у Соні? - Скидаю швидкість і зупиняюсь вмикаючи аварійку.

- Так вона мені сама сказала. Хоча звісно я чекав, що мій син мені розповість про свою дівчину першим. 

- Вона сказала тобі, що ми разом?

- Ні, але ж якщо ти ночуєш у дівчини і навіть не зустрічаєшся з нею, то я тебе не так виховував. Треба не лише одним місцем думати.- Не знаю чому, але я хочу відкритись татові бо власне у мене немає в кого ще спитати поради. 

- Я приїхав до неї п'яний поговорити і заснув. Я думав вона зустрічається з іншим, але це не так. 

- А запитати, а потім пити ти варіанту не розглядав?- Всі такі розумні коли проблеми чужі?