Марк

Я бачив Дена коли ми виходили з універу. Бачив смс від нього де він призначав мені зустріч. Бачив як він дивився на Соню. Мабуть наша з ним розмова не відворотня, тому як тільки Соня виходить з авто я їду до нього. Я знаю де він мешкає і знаю, що він точно не заспокоїться.

Дена немає, ось так просто немає... І це мене напружує ще більше бо такі люди як Ден не зникають призначаючи зустріч. Та вибору немає, їду додому. 

Прийнявши душ і зробивши всі свої ритуали перед сном вирішую написати Соня. Те як вона сьогодні ткрбувалась за мене, як прибігла в одному рушнику розбороняти нас, як привела мене в себе обіймати. Як вона здається ревнувала мене. Я не можу бути на сто відцотків впевненим, але щось між нами точно є. Звісно я не ідіот аби лізти з стосунками коли і в мене і в неї в житті все не Слава Богу. Здорові стосунки для здорових людей. Поки те, що між нами занад-то крихке. Я розумію це і просто хочу бути поряд коли їй потрібен, а ще більше до одурі хочу саме бути їй потрібним. Щоб вона думала про мене першого коли в неї щось стається і їй потрібна допомога, щоб думала про мене коли радіє і хотіла розділити радість зі мною. хочу аби Соня зрозуміла, що не сама і що можу мені довіряти та поки все, що мені вдається це лише псувати все. Так я не зміг втриматись і поліз битись і вона певно подумала, що я не контрольований агресор. Можливо я саме такий? Можливо не треба себе обманювати, що я якийсь трохи кращий ніж є насправді хоча б собі не брехати. Соня заслуговує на кращого чоловіка, тому я маю стати краще! 

Марк: Як ти? 

Довго думаю, чи це не найтупіше, що можна написати бо ми бачились сьогодні, але тренера не було і я бачив як соня напружилась коми заїзджали до неї у двір.

Соня: Готуюсь до занять. Чому бути студентом, наче бути вченим? Стільки інформації навіть робот не обробить за ніч)

Соня намагається жартувати, але я чомусь відчуваю, що проблема не у кількості домашнього завдання.

Марк: Я б запропонував допомогу, та здається  мої розумові здібності лише погіршать ситуацію)

Соня: )))

Соня: Можливо ти себе недооцінюєш?

Марк: Дякую за таку віру в мене)

Соня: Це не віра я майже впевнена.

Я хочу відписати щось проте бачу, що Соня вже не в мережі і тах хвилин двадцять я просто дивлюсь на екран, обновляю його, але там нічого, засинаю з телефоном в руках.

Вранці я бачу в дзеркалі вже іншого Марка, обличчя у котрого мяко кажучи виглядає як дозвіл до безлічі запитань.І я в минуому б просто залишився вдома поки синці не зійдуть, та теперішній Марк не зважає на думку оточуючих. А все, що мені потрібно це просто побачити Соню. Єдине місце де це поки можливо в універі на тренуванні. 

Машина зупиняється на парковці і я ще сиджу хвилин п'ять налаштовуючи себе на зустріч з Деном на парах і тим, що ж він задумав. Навпроти паркується авто , за кермом Макар, а з пасажирського крісла виходить Соня. Вона вдягнена в звичайні прямі джинси і величезне худі, думаю навіть можливо воно чоловіче. Волосся зав'язане у високий хвіст і легко спадає на одне плече. Лише обличчя вилає втому, думаю вона спала не так багато. Виходжу до них і вітаюсь. Макар потискає мені руку, Соня вітається, але погляд відводить

- Можливо на каву перед парами? - Не вірю, що набрався сміливості це сказати. Не знаю навіть, що мене лякає більше відмова чи пити каву з дівчиною яка мені подобається і її братом.

- Давай, тут поряд є кафе, можна і поснідати якраз.- Макар дивиться на Соню, а та лише киває.

Ми робимо замовлення і сидимо мовчки хвилин п'ять поки я не вирішую трохи розрядити обстановку і не почати говорити про щось нейтральне.

- То ви кожен день разом приїздите на пари разом?- Ага, знаю дуже нейтральне і ще й таким тоном, що Макар хмикає, а в Соні в погляді читається питання, що???

- Не кожен. - Відповідає Макар і сканує мене поглядом обпершись на спинку дивану.

- Вибачте, мабуть це не має мене обходити.- Офіціантка приносить нам замовлення.

- Але, все таки обходить. - Макар переводить погляд на Соню- Думаю ти йому подобаєшся.- Соня зупиняється з чашкою кави на півдорозі до того як зробити перший ковток і ставить чашку назад.

- Макар давай просто поп'ємо каву.- Соня говорить спокійно, але видно як їй не зручно і як вона почервоніла.

- А, що я такого сказав? І взагалі як старший брат я переживаю аби ти знов щось не задумала через нещасне кохання. - Слова які каже Макар мене шокуюють, але він сміється, Соня теж посміхається і показує йому язика. Здається не весело лише мені і Макар помічаючи це починає пояснювати.- Коли Соні бути років десять, вона закохалась в хлопця з дорами і казала, що помре від нерозділеного кохання. Склала навіть заповіт в якому попросила віддати йому всі її іграшки в честь пам'ять і написати його прізвище ніби вони було одружені. Соня Янг Сук Степанівна. - він заливається сміхом, Соня заливається червоною фарбою, а я теж починаю сміятись коли розумію, що справді нічого серйозного.

- Ну хоч у когось тоді були серйозні стосунки. - Вона грає бровами і відповідає Макару з усмішкою.

- Так, тільки шкода, що без взаємності. - Макар теж показує язик Соні. а я посміхаюсь , так цікаво спостерігати за ними.

- Та хто сказав, що без? Може, він теж страждав, просто тихо! - Ми всі сміємось і атмосфера між нами стає дружньою. 

В універ йдемо разом, Соня залишається на першому поверсі і йде на заняття з психології, а ми з Макаром піднімаємось вище на наше кафедру. Я розумію, що він хоче зі мною поговорити і Макар справді починає розмову як тільки Соня заходить в аудиторію і двері за нею зачиняються.

- Я справді думаю, що вона тобі подобається.- Макар кидає цю фразу прямо в лоб не церемонячись, що мені в ньому і подобається.

- Ти маєш рацію, Соня мені подобається.- Макар на хвилину зупиняється і дивиться мені в очі ніби скануючи чи я не брешу.