Соня

Прокидаюсь під ранок. Я одягнена в той самий спортивний костюм, але вже не на тому дивані. Марк, що відніс мене сюди? І я не прокинулась? Сідаю на ліжку і роздивляюсь кімнату. Вона точно дівчача. Ліжко і меблі білі, на стіні картини з квітами і є один постер з якимось корейцем. Подушки-сердечка на кріслі поруч мило вписуються в інтер'єр. Встаю з ліжка і підходжу до робочого столу, роздивляюсь фото. На одному з фото впізнаю Марка, він стоїть поріч з дівчиною яка на нього дуже схожа. Вони в школі , здається це якась святкова лінійка. Сестра за нього старша. Кладу фото на місце і виходжу з кімнати. Марк на кухні, чую по звукам звідти.

- Вже прокинулась? - Він виглядає в коридор. 

- Так. Котра година?- Він дивиться на годинник на його руці, це відтажний casio. Я теж такий хотіла на день народження, але бабуся подарувала мені apple бо цей годинник занадто дешевий для її внучки.

- Вже восьма. Яку каву ти любиш?

- Капучіно. Я спочатку в душ. 

В душі вмиваюсь і приводжу себе в порядок, чищу зуби пальцем бо не знаходжу одноразової щітки і повертаюст на кухню.Марк виглядає дуже спокійним і домашнім. Не пам'ятаю коли у нас з татом були такі сніданки, певно ще коли мама була жива. На столі круасани здається з прошуто і кава.

- Дякую.- Починаю пити каву. Вона дуже смачна, бачу за спиною Марка кавову машину.

- Можна я тебе відвезу додому?

- Якщо тобі буде не важко. Власне я навіть не знаю чи далеко нам їхати? 

- Ми в Ірпіні. - Ресторан в якому я працюю в Ірпені, думаю чи їхати додому і потім сюди чи спочатку сюди, а потім після зміни додому.

- Тоді можливо не треба підвозити я пішки прогуляюсь, погода сьогодні краще ніж вчора.- Ми разом переводимо погляд за вікно і дивимось як сонечко освітлює все навколо.- За костюм дякую я зараз перевдягнусь і віддам.- Між нами немає незручностей. Я ніби знаю Марка все життя. І все життя ми ось так снідаємо за цим столом на цій кухні.

Не треба, вважай це подарунок.- Ми дивимось один одному в очі і я питаю те, що власне хотіла запитатит ще вчора.

- Я бачила фото в кімнаті. - Марк напружується. - Що сталось з твоєю сестрою?- Він мовчить, а я боюсь пошевелитись щоб не втратити момент, здається зараз він відповість просто йлму потрібен час.

- Вони загинули- Він тяжко видихає.- Віра старша за мене на шість років, але ми добре ладнали. Ми жили тут разом в цій квартирі. Я почав часто сваритись з батьком і Віра забрала мене до себе. Вона готувалась до весілля  і вони з мамої їхали купувати сукню. - Він опускає погляд.- Їм на зустріч їхала вантажівка, у неї лопнуло колесо і важнтажівка в'їхала в них.- Я чую як тремтить його голос.- Все сталось дуже швидко не було вже кого рятувати. Мама і Віра просто зникли за секунду. Моя сім'я зникла за секунду. - Я чую як він плаче, потім коли підіймає погляд я бачу, що справді плаче і підходжу до нього. Я кладу його голову собі на плече і однією рукою гладжу волосся, а іншою спину. Коли я казала, що бачу в ньому себе то не посилялась я теж залишилась без сім'ї в один момент. - Я не говорив це в голос з моменту їх смерті. Здавалось якщо не говорити про це то цього і не існує.- Марк обіймає мене дуже міцно. Я піддаюсь йому і тепер вже обома руками міцно притискаю його голову до себе.

- Я тебе розумію...- Відчуваю, що і сама плачу.- Я теж втратила маму. Теж ніколи не говорила про те, що сталось всередині мене, просто робила вигляд, що все нормально. Поки в якись момент не зрозуміла, що втрачаю і тата. Він почав пити і пропадати на пару днів. Ми не говорили з ним про маму з моменту її смерті, а коли він прийшов знову п'яний то я сказал йому, що мама б його кинула якби він так пив. Тоді вперше я побачила його злого. Це був не мій тато, це був жорсткий тренер баскетбольної збірної. 

Ми плачемо обіймаючи один одного. Кожен виплакує своє. Потім ми відсторонюємось і не кажучи ні слова починаємо збиратись. Думаю казати щось це зайве, бо ми і так вже багато чого один одному сказали. Це було інтимніше за секс. Я переодягаюсь у свої речі, але костюм забираю. Перевіряю телефон, заряду мало, але засмучує мене не це, від тата жодної смс чи пропущеного. 

Ми обіймаємось з Марком обмінюючись поглядами в яких можна побачити все і без слів. Я спіскаюсь сходами не чекаючи ліфта і йду до моєї роботи. Обертаюсь шукаючи вікна на сьомому поверсі і бачу Марка на балконі який мені махає.