Соня

Зал пустий і до початку прибирання є ще хвилин п'ять. Я голосно видихаю, сил триматись більше немає. Хочу аби цей день закінчився, але розумію, що мої вихідні це сидіти вдома і чекати тата. Він знову десь п'є і я заміняю його на тренуванні. Думаю хлопці знають про його типу хворобу, але мовчать. Я вдячні їм за це, а ще за те що вони мене слухають. Минулого року я довела свій авторитет і цього року ми здається почали з хорошої ноти. Мене непокоїть лише новий гравець Марк я бачу як він тримається осторонь він інших який байдужий у нього погляд. Від здається живим лише коли в грі. Його концентрація і швидкість чудові, думаю перед переведенням він грав у баскетбол в колишньому універі, а можливо навіть грає ще зі школи. Чую як зачиняються двері. Марк стоїть все ще червоний після гри і дивиться мені просто в очі.

- Швидше прибиремо, швидше підеш на вихідні. - Порушую тишу яка  буквально відчувається.

- Я б міг вже на них бути.- Він піходить ближче, між нами десь крок.- Ден пропонував почергувати замість мене.- Ден давно бігає за мною, але я роблю вигляд, що не помічаю цього. Подумки дякую Марку, що він не погодився помінятись бо знову придумувати чому я не можу піти з ним погуляти, сил моїх немає.

- Я бачу ти не сильно поспішаєш якщо не погодився. - Марк не відводить від мене погляду, це трохи лякає, але якщо я хочу аби він мене поважав і слухав на тренуванні маю не показувати свого страху і не відводити погляд.

- Я просто не звик переносити відповідальність на когось замість себе. - Він говорить так наче щось знає, говорить з підтекстом.

- Тоді вмикай свою відповідальність, коли наступного разу захочеш випити перед тренуванням.

- Тебе це не стосується. - Марк злиться, але відповідає спокійним тоном.

- Поки я тебе треную мене це стосується. У тебе обезводнення і явний недосип, я не хочу нервувати через твоє самопочуття на тренуванні. 

- То ти нервуєш через мене? - Він посміхається, але очі так само неживі, йому байдуже , Марк просто хоче аби я припинила ці нотації. 

- Не більше ніж за когось іншого з команди. - Посмішка Марка зникає, він вдивляється мені в очі ніби хоче в них щось побачити, а тоді посміхається ще ширше.

- Ти сама собі хоч не бреши.- Закочую очі і йду до найдближчого м'яча, кидаю його Марку, а він закидає в корзину. 

Ми робимо все як і до цього, я кидаю йому, він мені і ми намагаємось втрапити до найближчого коша. Музики я не вмикаю, повертаю голову і бачу в дверях Дена. Чого він хоче? Може до Марка прийшов? Марк бачить куди я дивлюсь і теж направляє свій погляд на Дена.

- Соня, може тебе підвести?- Тільки не це, не було і от знову.

- Дякую я ще маю роботу.- Сподіваюсь він зрозуміє і піде.

- Я можу почекати, або Марк сам закінчить. - Ден дивиться на Марка який заперечно махає головою.

- Вибач я поспішаю, а разом ми швидше впораємось. - В голові ставлю Марку плюсик за розуміння.

- Тоді поспішай, а не стій. - Тон Дена мені не подобається і я не хочу аби вони сварились.

- Ден, дякую за пропозицію, але я справді маю ще багато справ в універі, мені ще в деканат. Наступного разу.

- Тоді спишемось Сонь. - Він показує жестом, що подзвонить і йде.

- Соня? - Марк звертає мою увагу на себе, у нього моє ім'я звучить приємно і ніби трохи з ніжністю. 

- Думай, що хочеш. - і ми далі кидаємо один одному м'ячі.

Коли все складено і сміття у баках, розходимось по роздягальнях. Я така змучена, але йду в душ в універі, а не вдома, мені справді ще в деканат. Гаряча вода приємно відволікає мої думки від проблем. Волосся як я не збирала в гульку, трохи намокло, перев'язуюсь рушником, беру свої речі і коли підходжу до шафки розумію, що я не одна в роздягальні. Марк вальяжно сидить з телефоном в руках, підпершись на стінку між рядами навпроти. Його погляд пробігає по моєму тілу. Він дивиться так само як тоді коли я була в топі. Його очі темні, ніби чорні в них не можна розгледіти нічого окрім темряви. Погляд Марка мене лякає, але я намагаюсь не видавати цього. Відповідаю максимально спокійно, бо мені немає чого соромитись, я закутана в рушник, він досить довгий і приховує те, що ніхто не повинен бачити.

- Вже скучив? - Марк посміхається і здається щиро, розвязую волосся і воно падає мені на спину і плечі.

- Хотів сказати, що прибрав в роздягальні аби ти перевірила.- Невже він відповідальний? Реторичне питання бо ввалюватись у жіночу роздягальну це безвідповідально. Починаю одягати джинси не скидаючи рушник. Марк не відводить від мене погляду і я ловлю його на цьому, та він далі продовжує милуватись моїми діями?

-  Просто зізнайся, що хотів побачити мене в білизні. - Я відповідаю саркастично і використовую проти нього його ж зброю. Марк посміхається і в його погляді читається цікавість.  

- Я вже сьогодні бачив, той топ не можна назваи одягом, його навіть білизною важко назвати.- Марк розслаблений, він фліртує. Дістаю свій топ, доречі зовсім звичайний і показую його Марку.

- Ти про цей топ? - Він стверджувально киває, а посмішка не сходить з його обличчя. 

- Здається цей, може вдягнеш аби зміг порівняти? - Погляд Марка ніби кидає мені виклик.

- Не хочу аби ти заляпав свій дорогий светр слиною. - Марк голосно сміється, а я відвертаюсь до нього спиною і спочатку вдягаю поверх рушника ліфчик, а потім і худі. Змінаю рушник і витягаю з під худі. Поправляю бюзгалтер і повертаюсь до Марка. - Показуй як прибрав. - Зачиняю шафку, і накинувши рюкзак на плече йду на вихід. Марк повільно підіймається і йде за мною. Я зачиняю роздягальну коли ми виходимо, сьогодні тут пар вже не буде. П'ятниця і всі швидше спішать додому. Йдемо до чоловічої роздягальні і Марк елегантно відчиняє мені дверцята пропускаючи вперед. 

- То яка з цих шафок твоя? - Чомусь мені цікаво зазирнути в його світ. 

- А ти і в шафках порядок перевіряєш? - Він дивиться з цікавістю , але хмурить брови ніби ображається.