14 Розділ. Завершення історї і Поліцейська академія?

- А ти щось дізнався? - запитала я, дивлячись на Джека. 
- Ну тільки те, що якщо ти вмішаєшся, то я втрачу роботу! 
- О ні, він і тобі про це сказав! - сказала я, схиливши голову вниз.
- Так, але ти не хвилюйся, поки ти була там я подзвонив твоєму дядькові та він погодився зустрітися з нами і про все розповісти. 
Моїй радості не було меж, я одразу ж обійняла Джека. 
- Круто, дякую! Ти чудовий напарник! 
- Ахах, ну дякую, ти нарешті це визнала! 
- Ой ну годі тобі! Коли зустріч?
- Сьогодні! 
- Це ще краще! 
Ми пішли з лікарні, одразу в кафе біля нашого відділку. Там вже сидів мій дядько. Знайшовши , я одразу підійшла до столику:
- Зак Девіс?
- Це я, а ти Ніколь? 
- Так, вибачте, що того разу так вийшло не гарно..
- Нічого, забули, ну ми прийшли сюди не для того, щоб вибачатись! Отже хочу поставити всі крапки над і.
- Ми вас слухаємо уважно! - сказала я і почала його слухати.
- Колись ще до твого народження ми з твоїм батьком знайшли майже в один день своїх майбутніх дружин. Твій батько твою маму, я свою Хелену. Потім все було, як завжди мій брат одружився, я слідом за ним, але твій тато мав роботу в поліції, а я пішов не тим шляхом і зв'язався не з тими людьми. Але тоді в мене мала бути дитина і я завершив все те, що тягнуло мене в вічні пробеми з законом. Потім, як твій тато дізнався про моє минуле відмовився приймати мене на роботу, бо думав, що я рідного брата зраджу. І ось коли я сварився з твоїм татом через цю ситуацію, в цей день народжувала моя дружина, а мене поряд не було... Моя дружина.. померла під час пологів.. а я просто не знав, не знав.. - говорив чоловік і його очі були наповнені сльізьми. 
- Вибачте, мені дуже шкода! 
- Ти ні в чому не винна! 
- Але і тато теж! 
- З одного боку так, але якби він просто прийняв мене на роботу, то я б не втратив її..
- Але до чого тут тато? 
- Під час сварки з ним я постійно відключав дзвінки Хелени, бо думав, що вона просто хоче спитати чи все добре. А я був злий і не хотів її чути...
- Але з другого боку тато не винен і ви це розумієте! - вже трішки роздратовано говорила я.
- Ну так.. це моя вина..
- Вибачте, а можна питання?
- Так, кажи. - говорив чоловік витираючи сльози. 
- А де ваша дитина? 
- Сенді.. в тебе народилась тоді двоюрідна сестра Сенді.. 
- А вона вижила?
- Так, так, вона зараз в Лондоні, на навчанні і ще вона чимось схожа на тебе Нікс.. 
- Ого, то в мене є кузена, я трішки в шоці.
- Так і вона має хороший характер і красиву зовнішність, це в неї від Хелени.
- І ви її виховували самі? - на що чоловік тільки махнув головою.
- А ваш брат допомогав вам? - запитав Джек.
- Після того ми не спілкувалися і не хотіли, тому ви з Сенді ніколи і не бачились!
- Дякую вам за цю розмову і я б хотіла зустрітись з кузеною якщо можна!
- Так коли вона приїде то я тобі подзвоню! 
- Дякую! 
Ми попощались і пішли у відділок.
- О це так день! - сказав трохи шоковано Джек.
- І не кажи! - відповіла не менш шоковано я.
- Цікаво, а скільки їй років?
- Думаю можливо така, як я. Треба буде запитатись, але я рада, що маю кузену, бо з рідними сестрами я не дуже лажу.
- Чому так? 
- Довга історія, потім розкажу! 
Поки йшли ми трішки розмовляли про цю ситуацію з Джеком. Коли прийшли, то я одразу ж нарравилась у свій кабінет, Джек пішов за мною, але не довго ми там посиділи, адже почули, як нас кличе хтось.
- Щось сталось? - запитала я.
- Не знаю, ходімо подивимось! 
Коли ми вийшли при вході стояв: 
- Тато? 
- Мене виписали раніше і я вирішив повернутися на роботу!
- Але тато..
- Без але Нікс! 
Я підійшла до батька, але він просто обійшов мене стороною.
Тут я побачила те, що мене привело мене
в шок і схопила Джека за руку.
- АЛАНА! - Я витягнута пістолет і направила його на неї. 
Вона прийшла сюди не одна, а разом зі своїми "друзями" і хотіла побачити саме мене.
- О, Ніколь Стюарт!
- Що тобі треба? 
- Я прийшла поговорити з тобою! 
- У відділок? 
- Ну, а що? 
Тут вона дала наказ своїм друзям взяти пару людей в заручники.
- Алана що ти робиш? 
Я стояла далеко від неї і потрібна була саме я їй.
- Відпусти людей Алана! 
- А ти підійди до мене і я їх відпущу, а якщо не пійдеш їм кінець! - вона направила пістолет на Емму.
- Добре, стій я підійду! 
Джек зупинив мене:
- Що ти робиш? - раптом сказав він мені.
- Довірся!
- Нікс стій! - кричав батько, але я поклала пістолет на підлогу і пішла до Алани.
Я підійшла настільки близько, що вона мене одним рухом взяла в свої заручники приклавши пістолет до мого горла.
- Якщо хтось рипнеться їй кінець!! 
Джек дивився на мене і не розумів для чого я це зробила.
- Відпусти їх всіх і ми вийдем! - сказала я їй. 
Вона махнула головою і всіх заручників відпустили, а вона ще більше стиснула пістолет коло мого горла. 
- Ну що ж! Я чекала цього дня вже дуже довго! ВЕЛИКА НІКС СТЮАРТ У ЗАРУЧНИКАХ У АЛАНИ ДЖОНСОН. АХХА.
- почала смятись вона.
- Я уб'ю тебе!
- За що?
- За те, що попала на мене і за все інше!
- Інше? Я ж тобі навіть нічого не зробила! 
- Ну ти рилась у цій справі, а батько казав тобі не варто Ніколь! Але ти ж у нас така смілива і де тепер твоя сміливість? 
- Моя сміливість є завжди зі мною, так як і мій розум! А ти як була дурненькою так і залишишся! 
- Що ти сказала? - відповіла вона І сильніше стиснула пістолет.
- Те, що чула! 
Я махнула Джеку і вдарила головою Алану прямісінько у ніс, після чого змогла звільнитися і взявши її пістолет у свої руки, направила на неї. Поки вона витирала кров, яка пішла з носу, до мене підбіг Джек. 
- Нікс, ти як? У тебе слід від пістолета! Боляче стискала! 
Поки я говорила з Джеком її та "друзів" серед, яких був і її брат вже заарештували! 
- Ось чому ти і є дурненькою, бо прийшла нападати на ВЕЛИКУ НІКС СТЮАРТ у відділку! 
Після чого її вивели з приміщення.
Тато покликав мене у свій кабінет!
Ми з Джеком прийшли разом.
- Ну що ж, молодець Ніколь, не розгубилась. Я вже знаю про її витівки і можу сміливо сказати, що моя донька за один день відкрила 3 справи! Молодець! - тато посміхнувся, - але за те, що всерівно мене не послухала ти підеш на навчання! 
- О ні...
- У Поліцейську академію разом з Джеком! 
- У Поліцейську академію? - ми з Джеком лише переглянулись і були в шоці від почутого!
.
Ну що ж, ось і завершилась моя історія. Історія Нікс Стюарт, але це ж правда ще не кінець.