11 Розділ. Це точно лист від тата?

Я переодягнулась в поліцейську форму і спустилась на перший поверх ( моя кімната на 2 поверсі ).
Коли я спустилась, в двері хтось подзвонив, я пішла відкрити і коли відкрила, то була здивована, адже там стояв: 
- Джек? 
- Привіт Нікс, я зайду? 
- Проходи.. 
Я зачинила двері за ним та пройшла на кухню.
- Ти що п'єш? Чай, каву? 
- Каву.
Я почала заварювати каву. 
- Ну і чому ти прийшов сюди і як дізнався мій адрес? 
- Я хвилювався, ти пішла так швидко не попрощалась навіть. А адресу було не важко знайти! - підморгнувши сказав він мені.
- Ти нишпорився в моїй особистій справі? 
- А це заборонено? Ти ж нічого не приховуєш, тому.. 
- Ну добре, якщо так то, що ти хочеш? 
- Я вже сказав, що хвилювався. 
- Ну і це все? Із-за цього ти знайшов мій адрес та приїхав сюди? Я що тобі подобаюсь? - сказала я і подивилась на нього з посмішкою.
- Мг.
- Ого, це вже цікаво, в тебе ж є дівчина хаха.
- Ой ну ти ж мені з першого дня подобаєшся! - сказав Джек та посміхнувся.
- Хаха ти не вмієш брехати! 
- Ой та ти мій напарник, як ти можеш мені не подобатися?!
- А ти за це.. - сказала тихо я та посмішка з мого обличчя чомусь зникла. Я сама не зрозуміла, що відбулося.
- Щось сталося? 
- Та ні нічого, ось твоя кава! - сказала я та протягнула йому чашку. 
- Дякую! - він дивився на мене так дивно, а я не розуміла чому в мене така реакція.
Що я хотіла почути? Я вже так заплуталась.
- Ну, що якщо нічого такого, то можемо їхати на роботу, в нас 3 нерозкриті справи! 
- Ну і ти хочеш її всіх розкрити? 
- Ні, але перша і найголовніша справа - це мій батько! 
- Лише не втягуй сюди знову мою сетру! 
- Я тобі вже казала, що не хотіла, це випадково вийшло! А ще, чому ти тоді повернуся до мене? Ти ж начебто образився на мене?
- Тому, що ти моя напарниця і я не міг залишити тебе там з незнайомою людиною, та ще й коли на мені лежить відповідальність за тебе!
- Тільки з-за цього? 
- Ну так, а що ще щось має бути? 
- Та ні, нічого такого, ну добре пішли!
Ми вирішили пройтись пішки в відділок.
Коли прийшли, то я побачила на собі злий погляд Емми, здається їй ще не перейшло. Вона підійшла до мене та в лице кинула мені якісь папери, Джек одразу ж зловив її за руку, щоб вона не розізлилась ще більше. 
- Ти зробила це.. на відеокамерах є ти.. ти остання хто виходив звідти..
- Що? Щ..що?
Я підняла папери та подивилась, на них справді була я, але я в той день навіть по телефону не спілкувалася з ним, але там було моє лице.
- А тобі не прийшло на думку те, що це кадри ще за той день, коли ми бачились з ним? 
- Я тебе бачити не хочу навіть! Я тобі не вірю і кадри це саме за той день коли ледь не вбили мого друга, через тебе! - Джек стримував її, але вона так хотіла накинутись на мене.
- Що ти верзеш подумай головою! - відповіла я їй і подивилась на неї злим поглядом.
- А знаєте що? Нехай нами керує Джек! Хто за? - коли вона це сказала, то підняла руку вгору і за нею підняли руки всі хто там був, а там стояв майже весь відділок. 
- Ти більше тут ніхто! 
- Ти не маєш права тому, що це мій тато доручив мені керувати тут усім. 
- На хвилиночку ти тут навіть не працюєш, тільки по словах, де це написано? На яких паперах? Тобі немає 18 тому ти ту нелегально працюєш! Тепер нами буде керувати Джек. Всі ж за, тому...
- Хахаха, хахаха, ну ти мене розсмішила, вдалий жарт! - я почала сміятися, мені справді було смішно, адже вони ніколи б не пішли проти мене. Вони всі бояться мого тата. 
- Люба це не жарт! 
- Хаха, ви всі не маєте права це вирішувати! - все ще сміючись говорила я.
- Так, можливо, але твій тато так не думає!
- Так, хаха.
- Хаха. 
Почулися голоси ззаду мене.
- Про щ... про що ти говориш? 
Емма показала мені лист в якому було написано. 
" Ніколь Стюарт, як ти посміла залізти в справи, які тобі не по зубах! Я не вірю, що ти моя донька, моя донька б виконала те, що я її просив, а я тебе просив лише стежити да порядком у відділку. Ти натомість дозволяєш собі братися за небезпечні справи та ще й втягуєш туди Джека! Я знаю про все і це мені не мама, і не Джек розказали, але вірні мені люди знають все! Попрошу надалі розповісти, що до чого Джеку, тепер стежити за порядком буде він, а  тобі я забороняю навіть брати якийсь документ в руки! А ще одне, тепер ти працюєш у архіві! Удачі. 
*Підпис батька* " 
Я опустила лист і лише подивилась на Джека пустим поглядом і всередині мене все рухнуло. А на очах почали з'являтися сльози, які я хотіла приховати. 
Я старалась не видавати все те, що було в мене всередині.
- Яка різниця? Я працюю тут і точка! І звідки взагалі цей лист? Ти не маєш права мене виганяти! Хто ти така?! - сказавши це, я пішла штовхнувши її об плече.